Давньогрецький мислитель Фалес вважав, що всі живі істоти, які живуть на Землі, виникли з води. Більш розроблена теорія походження життя дійшла до нас від Анаксімандра . Згідно з його вченням, Земля була спочатку рідкою, при поступовому підсиханні на ній почали з'являтися живі, істоти, причому першою виникла людина. Анаксимен вважав, що життя зароджується їз первісного слизу, що утврився внаслідок змішування землі і води. За Емпедоклом, життя зародилося з неорганічної матерії, але живі істоти з'явилися на Землі не всі одразу, а поступово, причому спочатку виникли простіші форми — рослини, а потім з них складніші — тварини. Рослини дали початок не цілим тваринам, а розрізненим шматкам їх: на Землі блукали окремі частини тварин і лише поступово під впливом кохання та дружби, ці частини почали збиратися у випадкові сполучення та з'єднуватися одне з одним. Більшість з цих первісно виниклих істот були потворами й вимерли внаслідок того, що були нежиттєздатними, не могли годуватися та розмножуватися. За вченням Анаксагора, «світовий розум» — особливо тонка форма матерії, що є причиною руху та носієм закономірностей, які керують Всесвітом. Усі мінерали, рослини й тварини існували від самого початку у вигляді найдрібніших зародків, змішаних у хаотичній масі. Цей хаос під дією «світового розуму» поступово упорядковувався. Демокріт заснував атомістичну теорію, усі форми організмів є наслідком випадкового механічного з'єднання різноманітних атомів. Людина вийшла з мулу, але виникла вона також внаслідок зчеплення атомів, тобто в силу природних законів, властивих матерії. Засновником біології вважають Арістотеля. Уявлення Арістотеля про поступове підвищення організації живих істот через багато часу, вже у XVIII ст., було розвинуте у вченні про так звану «драбину істот». Причину того, що одні живі істоти побудовані доцільніше, складніше, ніж інші, він бачить у тому різноманітному опорі, який чинить інертна матерія дії «кінцевої причини», що прагне привести все в світі до досконалості. Найвище досягнення природи — людина. Тут «кінцева причина» найліпшим чином подолала інертність матерії, а тому людина є вінцем усього Всесвіту.
