Концепцію епігенезу розробив Гарвей. Згідно з нею, індивідуальний розвиток – це утворення нового, виникнення різнорідних частин із первісного однорідного матеріалу і послідовне утворення частин цілісного організму. Кінцевого оформлення концепція епігенезу набула в працях рос. Вченого Каспара-Фрідріха Вольфа. ольф виступає різким противником преформізму. На його думку, у зародку на початку свого ембріонального розвитку організм не має і найменшого натяку на майбутні органи. Там «немає місця тим явищам, котрі, як вважають преформісти, утворюються не природними причинами, а безпосередньо самим богом. Всі частини рослини чи тварини виникають поступово у процесі ембріонального розвитку. Причинами ембріонального розвитку як тварин, так і рослин, Вольф вважає особливу «істотну силу» та «здатність тверднути». Перша викликає появу різноманітних течій та рухів драглистої речовини, що складає зародок, друга зумовлює затримку цих течій у деяких місцях, утворення скупчень - речовини та затвердіння її в певній формі. Хоча Вольф заперечує існування у зародку преформованих зачатків органів, проте вважає, що зародок містить особливу спадкову речовину («кваліфікаційну субстанцію»), одержану від батьків, яка визначає основні напрямки його розвитку.
