Конфлікт - це серйозне непорозуміння або гостра суперечка, яка викликає боротьбу інтересів, поглядів, прагнень людей.
В основі політичного конфлікту є змагання учасників політичного процесу за вплив у системі політичних відносин, за доступ до прийняття політичних рішень, розпорядження ресурсами. Для виникнення політичного конфлікту необхідно, щоб дія конфліктуючих сторін була спрямована на досягнення несумісних чи взаємовиключних цілей.
У своєму розвитку політичні конфлікти проходять три основні стадії:
1) передконфліктна ситуація; характеризується загостренням протиріч, виникненням у суспільстві політичної напруги;
2) конфлікт у неприхованому вигляді; через появу нових чинників або дій передконфліктна ситуація трансформується у конфлікт, політична напруга вкрай загострюється;
3) послаблення й подальше подолання конфлікту; конфлікт усувається свідомою діяльністю однієї або усіх конфліктуючих сторін шляхом взаємних поступок. Є різноманітні точки зору на проблемуджерел, природи, причин виникнення політичних конфліктів, зокрема:
• К. Маркс, Р. Дарендорф, М. Дюверже та ін. вважають, що джерелом політичного конфлікту є існуюча система економічних, політичних, соціальних і духовних відносин, в якій суб'єкти політики займають різне об'єктивне місце. Політичні конфлікти відображають об'єктивні протиріччя, існуючі у суспільстві;
• Дж. Бертон, Д. Істон, О. Надлер, Р. Інглхарт та ін. стверджують, що конфлікти виникають в результаті ущімлення чи недостатнього задоволення потреб, що визначають сутність людської особистості. Серед цих потреб - влада, матеріальні блага, соціальні цінності (Д. Істон)\ безпека, громадське визнання, моральне самовдосконалення (Р.Інглхарт); економічне зростання, успіх (О.Надлер);
• 3.Фрейд вважав джерелом конфлікту фрустраційний соціально-психологічний стан індивідів, який проявляється в усіх сферах суспільного життя. Пізніше
3. Фрейд доповнив фрустраційну теорію положенням про те, що головною причиною будь-яких конфліктів є інстинктивне бажання одного індивіда панувати над іншим.
Типологія конфліктів. З точки зору масштабів і рівнів прояву політичних конфліктів розрізняють зовнішньополітичні (міждержавні) та внутрішньо-політичні конфлікти. У відповідності з побудовою та організацією політичного режиму виділяють горизонтальні та вертикальні конфлікти. За рівнем публічності розвитку політичних конфліктів розрізняють відкриті і закриті. За тривалістю політичні конфлікти поділяються на короткотривалі та довготривалі.
Типи конфліктів:
Внутрішньополітичні – виникають між елітою та масами, якщо правляча верхівка не виражає інтересів більшості, між різноманітними об’єднаннями політичних еліт, між етносами, конфесіями тощо.
Горизонтальні – розкривають зв’язки однопорядкових суб’єктів, наприклад, всередині правлячої еліти.
Відкриті - вираженні у зовнішньо фіксованих взаємодіях конфліктуючих сторін, наприклад, маніфестації, страйки, пікети, путч, повстання, громадська непокора, заколот, змова тощо.
Короткотривалі – відбуваються швидко, наприклад, відставки певної посадової особи.
Зовнішньополітичні – виникають між двома чи кількома суверенними державами за сфери впливу та планування на міжнародній арені.
Вертикальні – характеризуються взаємини суб’єктів, що належить до різних рівнів влади.
Закриті – проходять у прихованих формах прийняття рішень, способах і методах політичної боротьби.
Довготривалі – мають затяжний характер.
У світовій політичній практиці є два основні шляхи розв'язання політичних конфліктів - мирний і воєнний. Під час мирного врегулювання конфліктів використовуються переговори, суд та інші без збройні способи. Діалог конфліктуючих сторін є найцивілізованішим способом, але переговори можуть бути як способом врегулювання, так і способом загострення політичного конфлікту. Важливою умовою результативності переговорів є готовність усіх суб'єктів конфлікту зрозуміти один одного й досягти компромісу. Якщо вони не мають намірів йти на поступки, то проведення переговорів безрезультатне, може призвести до ескалації (поглиблення) конфлікту. Прикладом цього є арабо-ізраїльський конфлікт.
Воєнний спосіб розв'язання конфлікту полягає у збройному зіткненні конфронтуючих учасників політичного процесу. Війна є крайньою формою прояву політичного конфлікту. Її початок свідчить, що конфліктуючі групи не бачать іншого способу усунення своїх непорозумінь, крім збройного насильства. У авторитарних та демократичних суспільствах проблема розв'язання конфліктів вирішується по-різному. У суспільствах авторитарного типу владні структури намагаються придушити конфлікт у зародку.
У демократичних суспільствах інтереси різних соціальних груп представляють політичні партії і конфлікт розв'язується шляхом переговорного процесу, реформування суспільства, зміни пануючої еліти на виборах, під час парламентської боротьби та іншими цивілізованими методами.
