Громадсько-політичні організації – масові об’єднання громадян, котрі виникають за їхньою ініціативою для реалізації довгострокових цілей. Мають свої статути та характеризуються чіткою структурою. Найпоширенішими різновидами громадських організацій є профспілки, організації інвалідів, ветеранів, жіночі, дитячі, молодіжні та інші організації. Характерною ознакою громадських організацій є документальне оформлення їх мети, завдань, що й відрізняє їх від громадських рухів. Соціально-політичні організації: організації (профспілкові, інвалідів), добровільні товариства (культурно-просвітницькі), творчі спілки (художників, письменників, композиторів).
Громадсько-політичні рухи – це структурно неоформлені масові об’єднання громадян і організацій різних соціально-політичних орієнтацій, діяльність котрих, як правило, має тимчасовий характер і спрямована на виконання певних часткових завдань, після вирішення яких вони або розпадаються, або об’єднуються у нові політичні партії та громадські організації. Рухи: - політичні (народні рухи, проти расової та національної дискримінації), нові соціальні рухи (антивоєнні, екологічні), соціальні (проти безробіття, за підвищення життєвого рівня).
Типологія соціально-політичних рухів за Девідом Аберже:
- Трансформативні – спрямовані на великомаштабні, радикальні зміни в суспільстві.
- Реформаторські – пов’язані зі змінами деяких аспектів існуючого суспільного ладу.
- Порятунку – звільнення людей від способів життя, які вважаються згубними.
- Альтернативні – спрямовані на здійснення часткових змін у житті людей.
Поява громадсько-політичних організацій та рухів зумовлена соціально-економічними, політичними, правовими та іншими чинниками, а також наявними конфліктами, нестабільністю, дезорганізацією, розладом попередньої системи цінностей, які спонукають групи суспільства об’єднуватися для пошуку форм самореалізації. На відміну від політичних партій, громадсько-політичні організації та рухи структурно оформленні слабше, мають широкий і змінний склад учасників.