Здійснення економічних реформ при відсутності обґрунтованої економічної політики та розвиненої ринкової інфраструктури за умов руйнації економічних зв´язків призвело до кризового соціального стану суспільства. Розпад фінансової системи і гіперінфляція в першій половині 90-х pp. XX ст., відродження "тіньової" економіки породили такі украй негативні наслідки у соціальній сфері:
• зниження рівня життя значної частини населення;• значну частку прихованого безробіття;• різку поляризацію населення за рівнем доходу;• майже повну ліквідацію відповідності між результатами й оплатою праці між секторами економіки і сферами економічної діяльності;• посилення неформальних суспільне нерегульованих методів вирішення економічних і соціальних питань, розвиток корупції;• формування маргінальних груп населення, готових до суспільне деструктивних дій.
Нерозв´язанім соціальних проблем викликає негативні соціальні явища, які стримують і деформують розвиток суспільства, унеможливлюють повноцінну участь громадян у всіх сферах суспільного життя.
Важливими проблемами соціальної політики України є:
- визначення шляху суттєвого підвищення вартості національної робочої сили;
- поєднання політики економічного зростання з активною і сильною соціальною політикою;
- підвищення платоспроможного попиту населення;
- посилення мотивації праці;
- зайнятість населення.
