Популяцією називають групу особин одного виду, що мають спільний ареал (мешкають на спільній території) і спільний генофонд, відокремлений від сусідніх груп. Між особинами популяції реалізуються тісні генетичні відносини - більш-менш вільне схрещування в межах групи. Відокремлення від сусідніх популяцій здійснюється внаслідок певної обмеженості таких відносин із іншими групами (ізоляції від інших популяцій). Еволюційні зміни виду відбуваються шляхом зміни генофонду - загальної сукупності генів - кожної такої популяції. До найважливіших параметрів, що характеризують популяцію, відносять чисельність, мінливість, структурованість і особливості розмноження (системи схрещування), а також частоти генів (алелів) та генотипів. Ці параметри разом з іншими зумовлюють унікальність генофонду популяції та її генетичну структуру. У найпростішому випадку, без урахування міграційних процесів, чисельність популяції залежить від співвідношення двох величин -народжуваності та смертності. Якщо народжуваність (кількість новонароджених, віднесена на одну особину, за певних час t) позначити як a, смертність (кількість смертей на одну особину за той самий час) -як b, то різниця між ними r дасть уяву про зміну чисельності популяції протягом дослідженого періоду: Природний добір— виживання найбільш пристосованих у боротьбі за існування організмів, здатних залишити численне потомство; процес, завдяки якому сприятливі спадкові характеристики стають загальнішими в наступних поколіннях популяціїорганізмів, що розмножуються, а несприятливі спадкові характеристики стають менш загальними. Штучний добір — вибіркове допущення до розмноження тварин, рослин або інших організмів з метою виведення нових сортів та порід, які володіють бажаними якостями.Результатом штучного добору є різноманітність сортів рослин та порід тварин. Вивчення генетичної структури популяції є необхідною передумовою для селекційно-генетичної роботи та розведення сільськогосподарських і промислових тварин, а також в галузі селекції рослин. Для аналізу стану генетичної структури та динаміки генофонду популяції необхідно визначити частоту генотипів, або число гомозиготних домінантних, гомозиготних рецесивних і гетерозиготних особин, та частоту (концентрацію) домінантного і рецесивного генів, які визначають ту чи іншу ознаку організмів.
