Під генетичною структурою популяції розуміють співвідношення особин із різними генотипами, особливості формування генетичних зв'язків і розподіленість популяцій на ряд угрупувань, пов'язаних між собою потоками алелів. Основними параметрами генетичної структури популяцій є частоти генів і генотипів. Генетична структура популяції характеризується різним ступенем генетичної різноманітності особин. Сукупність генів, які є у особин конкретної популяції, називається генофондом. Сукупність усіх генів, зосереджених в хромосомах одного організму, називається генотипом. З позицій генетики, популяція - сукупність генотипів. Якщо співвідношення генотипів в популяції незмінно, в ній існує генотипічна рівновага. Незважаючи на мінливість в її структурних частинах, популяція як цілісна система стійко зберігає генофонд, успадкованих від предкової популяції. Генотип, взаємодіючи з умовами середовища, формує фенотип. Фенотипом називаються елементарні ознаки організму, що визначають індивідуальні особливості його будови та життєдіяльності, які залежать від взаємодії генотипу з умовами середовища. Концентрація генів – це відносна частота їх в популяції. Розглянемо співвідношення генотипів у популяції за парою алель них генів А і а. виразимо частоту гена А величиною р, а частоту його рецесивної алелі а – через g. Оскільки кожний ген однієї алельної пари може бути або А, або а, їхні частоти в сумі дають:р+g=1. Отже, знаючи частоту одного гена можна визначити частоту іншого.
