За будь-якою парою алелей, наприклад, А та а мутації можуть відбуватися у двох напрямах – прямому і зворотному: А → а та а → А. Якщо частота прямого мутування дорівнює частоті зворотного, то ефективної зміни концентрацій генів не відбувається (рА = gа). Якщо ж рА більше gа або навпаки, то виникає мутаційний тиск. Напрям мутаційного тиску залежить від кількісного співвідношення прямих і зворотних мутацій. Різні гени мають різну мутабільність: одні мутують з високою частотою, інші відзначаються пониженою мутабільністю. Тому мутаційний тиск найбільше впливає на генетичну структуру популяцій у напрямку високомутабільних генів. Під впливом мутаційного тиску у популяції підвищується спадкова варіативність кожного гена до тих пір, доки не буде досягнуто популяційної рівноваги. Мутаційний процес у популяції проявляється не в чистому вигляді; він зв'язаний з дією добору. Будь-яка мутація, що виникає, одержує оцінку при її фенотипічному проявленні через добір. При цьому впливі на організм домінантні мутації контролюються добором відразу ж у гетерозиготному стані, в той час як рецесивні мутації оцінюються добором, як правило, лише при їх виявленні в гомозиготному стані. У популяціях у прихованому вигляді накопичуються шкідливі і летальні мутації. Переважаюча більшість мутацій, що виникають знову, негативно впливає на організм. Мутації виникають у досконалій генетичній системі, що відзначається саморегуляцією та оптимально адекватним до певних умов добором. Мутації діють в напрямку, протилежному тиску добору. Внаслідок мутацій, як правило, знижується загальна життєздатність і коефіцієнт розмноження, зростає смертність. Навіть малі мутації, накопичуючись, викликають негативну дію, великі ж частіше всього призводять до вироджень.
