Радіоекологічний моніторинг – комплексна інформаційно-технічна система спостережень, досліджень, оцінювання й прогнозування радіаційного стану біосфери, територій поблизу АЕС і потерпілих від радіаційних аварій.
Головними завданнями радіоекологічного моніторингу є:
– спостереження та контроль за станом забрудненої радіонуклідами зони, її окремих особливо шкідливих ділянок та пропонування заходів щодо зниження шкідливості;
– моніторинг стану об’єктів природного середовища за параметрами, які характеризують радіоекологічну ситуацію як у зоні забруд-нення, так і за її межами;
– виявлення тенденцій до змін природного середовища, спричинених функціонуванням екологічно небезпечних об’єктів, а також при реалізації заходів, що проводяться на забруднених територіях;
– з’ясування тенденцій до змін стану здоров’я населення, яке проживає на забруднених радіонуклідами територіях;
– інформаційне забезпечення прогнозу радіоекологічної ситуації в забрудненій зоні та країні загалом.
Радіологічний моніторинг реалізують у трьох напрямах: базовий (стандартний), кризовий (оперативний), науковий (фоновий).
Базовий радіоекологічний моніторинг здійснюють за допомогою мережі пунктів спостережень, яка охоплює всю територію країни, включаючи служби радіаційного контролю на ядерному виробництві.
Система кризового радіологічного моніторингу формується на основі діяльності територіальних служб спостереження і контролю радіоекологічних параметрів навколишнього середовища на територіях, де виникли несприятливі радіологічні ситуації.
Науковий радіоекологічний моніторинг реалізують координу-ючі структури на базі науково-дослідних закладів (підрозділів АН України), які розробляють методи та програми радіологічних досліджень.
