На окультурених ґрунтах радіоактивні речовини нагромаджуються здебільшого в орному шарі. Тому ефективним заходом у перші дні і тижні після аварії було загортання забрудненого шару ґрунту плантажним плугом на глибину 40-50 см з наступним окультурюванням вивернутого підорного шару. Це зумовило зниження нагромадження рослинами радіоактивних продуктів поділу у 5-10 разів і забезпечує зниження рівня зовнішнього випромінення в 10 разів і більше. Ефективність такої оранки вища на важких ґрунтах, для рослин з мичкуватою кореневою системою, при поливі дощуванням. Тому такий обробіток ґрунту рекомендовано переважно для зон з достатньою вологістю і для регіонів, де застосовується зрошення. При глибокій оранці можна очікувати істотного зниження родючості ґрунтів. Однак, при внесенні достатньої кількості органічних та мінеральних добрив компенсується природна родючість зораного шару і врожай сільськогосподарських культур у сівозміні може не знижуватись. Дуже ефективним є корінне поліпшення луків. Оскільки в перші тижні, а при сухій погоді протягом багатьох місяців радіоактивні опади розподіляються лише на поверхні ґрунту або в шарі товщиною не більше кількох сантиметрів, рекомендують його знімати. Для цього використовують дорожньо-збиральну, дорожньо-будівельну або спеціально сконструйовану техніку - бульдозери, грейдери, скрепери. При видаленні поверхневого шару ґрунту (5 см) доводиться вивозити до 500 м3 ґрунту з 1 га. А якщо ґрунти пухкі,- то й більше в 2-3 рази. Таку кількість ґрунту важко не тільки знімати, а й захоронювати. Тому цей захід можна рекомендувати тоді, коли вміст радіоактивних речовин набагато перевищує допустимі рівні, або обробіток ґрунту звичайними сільськогосподарськими знаряддями малоефективний. При порівняно невисоких рівнях забрудненості ґрунтів достатньо їх переорати відвальними плугами на звичайну глибину. Змішування забрудненого поверхневого шару ґрунту з більш глибокими пластами зменшує поширення радіоактивних речовин вітром та надходження їх у рослини у 2-4 рази. При дуже високих рівнях забруднення рекомендується глибоке (до 0,5-1 м) засипання поверхневого радіоактивного шару чистим ґрунтом або сумішкою його з соломою та соломи з глиною. Але такі заходи важко провести на великих територіях. Застосування хімічних меліорантів і добрив. Роль мінеральних та органічних добрив, як постачальників головних поживних речовин в умовах радіоактивного забруднення не змінюється. Вапнування. Радіоактивні речовини іноді надходять у навколишнє середовище у вигляді нерозчинних і важкорозчинних частинок. Проте з часом при контакті з киснем повітря і водою вони переходять у розчинні форми. Цьому особливо сприяє кисла реакція середовища. З кислих ґрунтів у рослини надходить більше 90Sr й 137Cs, ніж із слабкокислих або нейтральних. Тому вапнування кислих ґрунтів, крім поліпшення умов росту рослин, знижує надходження радіоактивних речовин з ґрунту. Основним компонентом вапняних матеріалів є кальцій - хімічний аналог стронцію. Внаслідок антагонізму між ними надходження в рослини 90Sr зменшується більшою мірою, ніж 137Cs. Вапнування застосовують на підзолистих, дерново-підзолистих та кислих торфових ґрунтах, іноді - на сірих лісових та червоноземах. На лужних ґрунтах для збагачення їх на кальцій проводять гіпсування, а на нейтральних вносять вапняні матеріали й гіпс. Отже, вапнування кислих забруднених ґрунтів слід вважати одним з головних заходів, що обмежують процес переходу радіоізотопів у рослини. З метою зменшення кількості нагромадження врожаєм рослин 90Sr та 137Cs можна вносити не тільки вапно, а й інші вапняні матеріали природного і промислового походження: вапняки, доломіт, мергель, сланцевий та торф'яний попіл, дефекаційне багно, відходи целюлозно-паперових комбінатів, металургійні, або доменні, шлаки. Калійні добрива. Надходження 137Cs в рослини та нагромадження його в урожаї значно залежить від вмісту у навколишньому середовищі і в рослинах його хімічного аналогу - калію. Внесення калійних добрив є одним з головних заходів зменшення вмісту 137Cs в продукції рослинництва у 3-6 разів. Це пояснюють антагонізмом іонів калію та цезію під час їх надходження в рослини. Азотні добрива. На забруднених радіоактивними речовинами ґрунтах слід обережно підходити до використання азотних добрив. При їх внесенні збільшується нагромадження в рослинах 137Cs, а іноді й 90Sr. Загальне збільшення норми повного мінерального добрива також призводить до нагромадження у рослинах 137Cs. Органічні добрива. Внесення в ґрунт органічних добрив може істотно зменшити надходження в рослини радіоактивних речовин. Особливо ефективне внесення гною, перегною, низинного торфу на ґрунтах легкого механічного складу. Органічні речовини добрив запобігають не тільки надходженню в рослини 90Sr та 137Cs, а й інших радіонуклідів.
Фітодезактивація - один з небагатьох заходів, який передбачає очищення ґрунту від радіонуклідів. Більшість решти заходів мінімізації переходу їх в рослини базується на утриманні їх у ґрунті за допомогою зв'язування з іншими речовинами, переводом у нерозчинний стан, витісненні конкурентними способами з транспортних шляхів та іншими із сподіваннями на їх подальший природній фізичний розпад. Фітодезактивація - це видалення радіонуклідів з ґрунту за допомогою спеціально вирощуваних на них рослин. Для цього застосовують види, що мають високі коефіцієнті накопичення (КН) радіонуклідів і формуючих значну біомасу. Найбільш цим вимогам відповідає люпин, дещо в меншій мірі люцерна, також кукурудза та соняшник при вирощуванні на зелену масу, деякі травосумішки.
Ефективним є також внесення у ґрунт комплексонів - амінополікарбонових кислот та їх похідних, які можуть утворювати в ґрунті комплексні сполуки з радіонуклідами, сприяючи їх вимиванню з кореневмісного шару вглиб ґрунту. При складанні рекомендацій щодо практичного застосування комплексних заходів зниження надходження радіоактивних речовин з ґрунту в рослини слід враховувати їх санітарно-гігієнічне значення й економічну ефективність. Навряд чи доцільно рекомендувати використання дорогих засобів, яке не зможе виправдати концепцію радіаційної безпеки «ризик- користь».
