Ведення сільськогосподарського виробництва на забруднених радіонуклідами територіях має здійснюватись згідно з положеннями концепції проживання населення на території України з підвищеними рівнями радіаційного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, з додержанням норм радіаційної безпеки і основних санітарних правил і забезпечувати виробництво продуктів харчування, вміст в яких радіоактивних речовин не перевищує допустимих рівнів. У господарствах на забруднених радіонуклідами територіях необхідно вирішувати наступні завдання: 1. Виробництво сільськогосподарської продукції, споживання якої без обмежень не призведе до перевищення середньорічної ефективної еквівалентної дози опромінення людини 0,1 сЗв (0,1 бер) на рік понад дозу, яку вона отримувала у доаварійний період. 2. Впровадження у виробництво заходів щодо зменшення вмісту радіонуклідів у продукції до рівня, що не перевищує встановлених рівнів, з урахуванням їх економічної доцільності. 3. Проведення протиерозійних заходів запобігання міграції радіонуклідів на незабруднені угіддя, у водойми, на території населених пунктів тощо. Різні рівні забруднення території зумовлюють формування кількох зон. В окремих видах сільськогосподарської продукції може бути однакова концентрація радіонуклідів при виробництві на площах з різними рівнями забруднення. На деяких територіях можуть бути одержані продукти, що містять більшу кількість радіонуклідів, ніж одержані на площах з вищими рівнями забруднення. Тому рішення про можливість проживання і ведення сільськогосподарського виробництва на забруднених територіях приймається не тільки на підставі даних про рівень забруднення ґрунту, а й з урахуванням комплексу екологічних факторів. Залучення радіонуклідів в харчові ланцюжки на територіях з рівнями забруднення, що допускають ведення сільськогосподарської діяльності, хоч і не призводить до перевищення дози опромінення окремих осіб, проте зумовлює опромінення великих контингентів населення низькими дозами, які визначають імовірність віддалених радіобіологічних ефектів. За цих умов істотним фактором радіаційної загрози стає колективна еквівалентна доза опромінення населення, яка визначається кількістю дозоутворюючих радіонуклідів, що містяться у виробленій на забрудненій території валовій кількості продуктів харчування. Тому основним критерієм для визначення спеціалізації сільськогосподарського виробництва на цих територіях є колективна еквівалентна доза опромінення населення. Оптимізація структури сільськогосподарського виробництва на територіях, де забруднення продукції не призводить до перевищення меж індивідуальних доз опромінення населення, полягає у досягненні мінімального вмісту радіонуклідів у продуктах харчування людини в межах економічної доцільності. Це забезпечують насамперед такими заходами:· 1) підвищенням загальної культури ведення сільськогосподарського виробництва; 2) перепрофілюванням напрямів сільського господарства; 3) проведенням меліоративних робіт. Якщо впровадження цих заходів не забезпечує виробництва продукції, що відповідає санітарно-гігієнічним нормативам, ведення сільськогосподарського виробництва на цій території припиняється.
Виведені із сільськогосподарського обороту угіддя можна заліснити. Це дасть змогу у майбутньому використати деревину, а також обмежити міграцію радіонуклідів із забруднених зон. До раціонального мінімуму має бути зведене вивезення сільськогосподарської продукції за межі забрудненої зони. Загалом, важливою умовою успішної організації ведення сільськогосподарського виробництва на забруднених радіонуклідами територіях і реалізації заходів, що зменшують нагромадження радіоактивних речовин в продукції, є забезпеченість сільськогосподарських підприємств і установ висококваліфікованими радіологами.
Найважливішою метою в організації ведення рослинництва є зменшення потоку радіонуклідів, що надходять у раціон населення із сільськогосподарською продукцією із забруднених грунтів. Цього можна досягти за виробництва сільськогосподарської продукції, в якій вміст цезію-137 і стронцію-90 не перевищував би встановлених законом допустимих рівнів (ДР-97), які порівняно з ВДУ-91 стали істотно жорсткішими. Які ж завданнь потрібно вирішити на сучасному післяаварійному етапі для досягненн зазначеної мети? По-перше, на всіх рівнях організації сільськогосподарського виробництва (область - район - господарство - подвір'я) необхідно чітко визначити найкритичніші ланки (території, ділянки, поля), керуючись картою радіоактивного забруднення і типом грунтів. По-друге, на рівні господарств - колективних і приватних - необхідно ви значити пріоритети запобіжних заходів: 1) виробництво чистих кормів дл дійних корів, м'ясної худоби на заключній стадії відгодівлі та корів приватних підсобних господарств населення; 2) забезпечення продуктами дитячого харчування; 3) виробництво овочів і картоплі, з польових культур лише гречка, горох та люпин потребують контрзаходів. По-третє, необхідно визначити найефективніші з економічної та радіологічної точок зору запобіжні заходи для кожного конкретного господарства.
