Радіаційні (променеві) опіки — це пошкодження шкіри, що виникають внаслідок специфічної дії на тканини променевої енергії.
Розрізняють чотири ступені променевих опіків шкіри:
I - еритематозний дерматит, який розвивається після опромінення дозою в 8-10Гр і характеризується гіперемією шкіри, випаданням волосся, пігментацією.
II - бульозний дерматит, який розвивається після опромінення дозою до 20Гр. Виникає виражена еритема і набряк шкіри, утворюються пухирі, наповнені серозним чи кров'янистим вмістом. Перебіг має в'ялий характер, загоювання відбувається протягом 1-1,5 місяця з залишковою пігментацією шкіри.
III - гангренозний дерматит, який виникає при дозі до 30Гр. Місцеві порушення настають через кілька годин. З'являються виражена еритема та набряк шкіри, які утримуються 2-3 доби, після чого розвивається некроз. Має дуже повільний перебіг, на місці опіку утворюються рубці, часто хронічні виразки.
IV - некроз шкіри і прилеглих тканин, який виникає при дозі більше 30Гр., характеризується швидким розвитком некротичних процесів шкіри і прилеглих тканин, відноситься до тяжких уражень. Ці опіки характеризуються тривалим, в'ялим перебігом, на їх місці утворюються великі рубці, які можуть перероджуватись у ракові пухлини.
Слід зазначити, що радіаційні опіки, особливо ІІІ і ІУ ступеня, як правило, супроводжуються променевою хворобою.
При променевих опіках необхідно швидко видалити радіоактивні речовини, що потрапили на шкіру, за допомогою води або спеціальних розчинів. При сильному болю дають аналгетики, наркотики, застосовують футлярні новокаїнові блокади. Для профілактики вторинної гнійної інфекції призначають антибіотики, сульфаніламіди.
