Іонізуючим випромінюванням називають будь-яке випромінювання, взаємодія якого із середовищем, що опромінюється, викликає розпад нейтральних атомів і молекул на частинки іонів, які несуть на собі електричний заряд.
Електромагнітне випромінювання являє собою сукупність змінних станів електричного й магнітного полів, які поширюються довкіллям у вигляді хвиль. До електромагнітного випромінювання відносять ультрафіолетові промені з довжиною хвилі (λ) від 400 до 50 нм, рентгенівські промені (λ від 50 до 0,01 нм) та гамма-випромінювання (λ менш як 0,01 нм). Оптичні і радіохвилі теж відносяться до електромагнітних випромінювань, але не здійснюють іонізації, оскільки мають низьку енергію.
Корпускулярне випромінювання – це потік частинок, які мають ненульове значення маси спокою. До цього типу випромінювання відносять потоки найменших частинок атома (електронів, протонів), ядер різних хімічних елементів (гелію, кисню та ін.), а також нейтронів – елементарних незаряджених частинок.Потоки нейтронів одержують в ядерних реакторах і у спеціальних нейтронних генераторах на основі ланцюгових ядерних реакцій, які є важливою складовою випромінювання, що супроводжує будь-який атомний вибух.
Для α – променів (за енергії 4МеВ) проникна здатність (довжина пробігу) становить: у повітрі – 2,5см, у біологічній тканині – 0,03 мм, в алюмінії – 0,016мм. Ці промені легко затримуються навіть тонким шаром паперу.
β-частинки можуть мати негативний (електронний β-розпад) або позитивний (β-розпад) заряд. Їх проникна здатність значно вища, ніж в α–частинок. Довжина пробігу β-частинок у повітрі може сягати декількох метрів, у воді – 2,6мм, алюмінії – 9,7мм. Однак щільність іонізації менша, ніж в α–частинок у сотні тисяч разів – під час проходження 1см повітряного середовища вони створюють лише 50-150 пар іонів.
γ-промені являють собою потік електромагнітних хвиль завдовжки від 0,1 до 0,01 нм і мають швидкість руху, що близька до швидкості світла. Проникна здатність і довжина їх пробігу значно вищі, ніж в α– і β–частинок. Вони вільно проникають не тільки крізь тіло людини, а й крізь значно щільніші середовища. Однак щільність іонізації значно менша, ніж при α– або β-опроміненні.
До корпускулярних випромінювань, які виникають унаслідок ядерних реакцій, відносять також нейтрони. Проникна здатність нейтронного випромінювання приблизно така сама, як і у γ–променів. До корпускулярних іонізуючих випромінювань відносяться і π-мезони – елементарні частинки з негативним зарядом, енергією 25-100 МеВ та масою, що майже у 300 разів перевищує масу електронів.
Одним із поширених видів електромагнітного випромінювання, яке теж справляє іонізуючий ефект, є рентгенівське. Отримують штучно в результаті гальмування заряджених частинок в електричному полі, яке й генерує це електромагнітне випромінювання.
