Давно відомо, що рослини, які належать до родини бобових, здатні рости на бідних на азот піщаних грунтах. Обходитися без грунтового азоту і задовольнятися азотом повітря здатні тільки рослини родини бобових. Бактерії – найдрібніші мікроорганізми–потрапляють до молодих коренів з грунту крізь кореневі волоски. Проникнувши крізь оболонку всередину клітини, вони розмножуються й утворюють слизистий тяж.
На початку розвитку бактерії живляться органічними речовинами кореня, поглинаючи і засвоюючи в той же час азот повітря. В добре розвинутих бульбочках гороху та інших бобових рослин бульбочкові бактерії забезпечені вуглеводами, бо в клітинах бульбочок скупчується крохмаль. Деталі процесу засвоєння азоту бульбочковими бактеріями залишаються поки що невиясненими. Після відгнивання бульбочок бактерії, що залишилися в них, потрапляють в грунт і заражують його. Таким чином, грунт, на якому росла бобова рослина, надовго вже залишається зараженим і сам може бути використаний для зараження нових ділянок. Зовнішній вигляд бульбочок різних бобових досить різноманітний; то вони кулясті – великі до розміру насінин гороху і більше (у люпину), то лопатеві (у буркуну), то дрібні – до розміру зернини проса і дрібніші (у конюшини), а іноді чоткоподібні (вістарія).
Звичайно явище співжиття бактерій з бобовою рослиною розглядається як явище симбіозу тому, що обидва організми нібито корисні один одному: бульбочкові бактерії одержують вуглеводи, що скупчуються в бульбочках, а рослина одержує від бактерій азотні речовини, синтезовані ними з атмосфери. Але явище симбіозу іноді переходить в паразитизм, при якому спочатку терпить бобова рослина, а потім вона поправляється, використовуючи дли свого живлення азотні сполуки бульбочки і розрослі форми бактерій.
