Кореневий тиск та присисна дія листків рухають водяний потік на значну висоту. Велике значення при цьому мають також поперечні перегородки в судинах, так як повітря, попадаючи в судини, ізолюється, і із загальної системи водопостачання виключаються лише незначні ділянки. За рахунок транспірації водний потенціал у верхівці рослини нижчий, ніж при основі його. Крім того, швидкість випаровування води більша швидкості її надходження. Тому в водних стовпчиках, які заповнюють ксилем у високих дерев, існує від*ємний тиск, тобто натяг. в судинах ксилеми молекули води зв*язані не тільки одна з одною за рахунок сил зчеплення – когезії, - а і з стінками судин, які дуже гідрофільні, за рахунок сил прилипання – адгезії. Ці сили не дають змоги розірвати водні тяжі й утворити пустоти – порожнини. Саме спільність транспіраційного потоку, капілярних, осмотичних сил, а також когезії та адгезії і зумовлює піднімання води в стовбурах дерев.
