Гідратація – це взаємодія іонів з молекулами води, внаслідок чого відбувається орієнтація диполів води в електричному полі іона. При взаємодії іонів з молекулами води відбувається орієнтація диполів води в електричному полі іонів. Причому одні іони підвищують рухомість молекул води, а інші – знижують. Коли підвищується трансляційний рух води – від*ємна гідратація, знижується – позитивна гідратація. Від*ємну гідратацію спричинюють іони калію, цезію, аміаку, хлору, йоду та нітратів; позитивну гідратацію – іони магнію, кальцію, натрію, сульфатів. Катіони взаємодіють з відємно зарядженими атомами кисню води, тоді як аніони – з позитивно зарядженими іонами водню. Таке екранування полів іонів зменшує взаємодію між ними та дозволяє залишатися в розчині. На цьому і засновані молекулярні умови гідратації.
Здатністю змінювати фізичні властивості води та її структуру характеризуються також слабкорозчинні речовини, які не утворюють зв*язків з молекулами води. Гідратація молекул високо полімерних речовин розподіляється на іонну та електронейтральну. Вона базується на електростатичному приготуванні молекул води. При іонній гідратації води взаємодіють з групами NH3+, СОО-, тоді як при електронейтральній гідратації води зв*язуються з електрополярними групами: СООН, ОН, NН2 тощо. Вірогідно, що в цитоплазмі, де присутні іони, низько- та високомолекулярні сполуки, має місце гідратація всіх компонентів її.
