Транспортні процеси в плазматичній мембрані регулюють об*єм клітини, підтримують певний іонний склад гіалоплазми, що забезпечує сприятливі умови для прояву активності ферментів. Вони створюють іонні градієнти, необхідні для формування мембранного потенціалу. Не дивлячись на обмежену проникність плазмолеми, клітина постійно поглинає іони. В розчинах різних солей форма плазмолізу різна. Кальцій підвищує в*язкість протоплазми, і, як наслідок, форма плазмолізу в розчинах його солей ввігнута. Калій – знижує в*язкість – форма плазмолізу опукла. Разом з тим наявність плазмолізу показує, що у вакуоль солі якщо й проникли, то в незначній кількості. Малі молекули та іони проходять крізь мембрани шляхом пасивного чи активного транспорту. Пасивний транспорт забезпечує вибіркове проникнення речовин через мембрани. При цьому молекули переміщуються завдяки різниці концентрації речовин по обидва боки мембрани: з ділянки, де їхня концентрація висока, у ділянку, де їхня концентрація нижча. Пасивний транспорт триває доти, доки не вирівняються концентрації речовин по обидва боки мембрани. На здійснення пасивного транспорту витрачається небагато енергії або ж вона не витрачається взагалі. Активний транспорт речовин через біологічні мембрани здійснюється проти градієнта концентрації. Він пов’язаний зі значними витратами енергії, акумульованої в молекулах АТФ. Один з механізмів активного транспорту речовин через мембрани назвали калій-натрієвим насосом. Він пов’язаний з тим, що концентрація йонів Калію всередині клітини вища, ніж ззовні, а йонів Натрію – навпаки. Завдяки такій різниці концентрацій унаслідок дифузії йони Натрію надходять у клітину, а Калію – виводяться з неї. Цей процес потребує витрат енергії.
