Нуклеїнові кислоти – це полімери нуклеотидів. Кожен нуклеотид складається з трьох компонентів: фосфорної кислоти, п’ятивуглецевого цукру (рибози чи дезокси- рибози) і похідних ароматичних сполук двох типів – піримідину і пурину. Нуклеїнові кислоти є двох типів – ДНК і РНК. ДНК клітини служить первинним носієм і нагромаджувачем генетич- ної інформації, необхідної для синтезу всіх біологічних макромолекул. ДНК також містить регуляторну інформацію, яка визначає час, місце і об’єм біохімічного синте- зу. Вторинні носії генетичної інформації (мРНК, тРНК, рРНК) переносять і реалізують її. ДНК і РНК містять однакові пуринові основи: аденін і гуанін. До складу ДНК входять також дві піримідинові основи – тимін і цитозин, до складу РНК – цитозин і урацил. До складу ДНК входить цукор дезоксирибоза, РНК – цукор рибоза. У процесі синтезу білків реалізується генетична інформація, закодована у вигляді послідовності нуклеотидів у ДНК. Синтез білка, крім генетичної інформації, закладеної в геномі, вимагає коор- динованої взаємодії більше 150 макромолекул. Він здійснюється двома процесами, розділеними в просторі і часі: процесом транскрипції і процесом трансляції. Транскрипцією називають перенос інформації з двохланцюгової молекули ДНК на одноланцюгову молекулу іРНК. При транскрипції послі- довність нуклеотидів ДНК переводиться в послідовність нуклеотидів рухливої копії гена іРНК, далі в процесі трансляції за допомогою іРНК відтворюється послідовність амінокислот певного поліпептидного ланцюга (білка).
