В багатьох клітинах зустрічаються дрібні (близько 2 мкм), сферичні, оточені власною мембраною мікротільця, де знаходяться ті або інші набори ферментів. Мікротільця — це особливі внутрішньоклітинні органели овальної форми діаметром 0,2-1,5 мкм, оточені однією мембраною, які виконують конкретні функції в обміні речовин. їх матрикс має тонкогранулярну структуру, де локалізовані ті чи інші ферменти або групи ферментів. Серед них є наприклад, лізо- соми (цитосоми), які містять головним чином гідролітичні ферменти. Ферменти, що каталізують процеси розкладу органічних речовин зосереджені в лізосомах, завдяки чому перебувають ізольовано від решти вмісту цитоплазми. Лізосоми залишаються інтактними доти, доки ці ферменти не можуть вступити в контакт із вмістом клітини. Однак навіть незначне ушкодження, яке зумовлює їхній розрив, звільняє ферменти. В результаті в рослинній клітині відбуваються біохімічні процеси за участю лізосом, які інколи шкодять, а інколи є і корисними для клітини. Наприклад, вони можуть бути використані для боротьби з патогенами, зокрема, вірусами, бактеріями чи грибами, які інфікують клітину.
Та найбільш типові з них — пероксисоми та гліоксисоми.
Пероксисоми знаходяться в фотосинтезуючих клітинах листків вищих рослин, де вони складають приблизно третю частину від наявних хлоропластів та половину вмісту мітохондрій, причому вони перебувають у тісному контакті з цими органелами .Вони містять ряд окислювальних ферментів(каталаза, гліколатоксидаза) і вважаються ком- партментами для детоксикації Н202 в клітинах.
Інший тип мікротілець — гліоксисоми, знайдено в клітинах ендосперму та сім’ядолей насіння, що запасає жири. Вперше вони були виділені із ендосперма проростаючого насіння рицини в 1967 р. Виявилось, що гліоксисоми з’являються лише при проростанні і присутні в клітинах до тих пір, доки ріст рослин проходить за рахунок запасних жирів
