Гіалоплазма, або цитозоль — це розчинна частина цитоплазми, основна її речовина, що за¬повнює простір між клітинними органелами. На долю води в ній припадає до 90% всього вмісту. В ній в розчиненому вигляді знаходяться всі основні біомолекули (цукри, амінокислоти, жирні кислоти, нукпеотиди, вітаміни, різні солі, розчинені гази тощо). Тут також проходять і такі важ¬ливі процеси метаболізму як гліколіз, синтез жирних кислот, нуклеотидів та деяких амінокислот.
Гіалоплазма має досить складну диференційовану структуру, яка постійно перебудовуєть¬ся. Виявилось, що вона заповнена тонкими білковими нитками — мікрофіламентами, діаметр яких досягає 6-10 нм. Це зібрані в ланцюжок білкові глобули. Виявлено також особливі білки, що зв’язують між собою окремі мікрофіламенти з утворенням мікротрабекулярної решітки. Під впливом різних взаємодій (особливо концентрації іонів кальцію) мікрофіламенти постійно роз-падаються на окремі фрагменти і знову збираються. Це, в свою чергу, обумовлює такі влас¬тивості гіалоплазми, як в’язкість, рухомість, перехід із стану геля (нев’язкого) у стан золя (в’яз¬кий) і навпаки.Гіалоплазма є насамперед матриксом для органел, забезпечуючи просторове розташуван¬ня і взаємодію їх. Вона здатна до активного руху і бере участь у внутрішньоклітинному транс¬портуванні речовин.
Гіалоплазма відіграє важливу роль в життєдіяльності клітини завдяки вмісту розчинних білків-ферментів вуглеводного, ліпідного та азотного обміну. Частина білків гіалоплазми фор¬мує специфічні ультраструктури — мікротрубочки і мікрофіламенти.
