Сапрофітний спосіб живлення передбачає використання органічної речовини відмерлих залишків рослин і тварин. Цей спосіб живлення широко відомий у водоростей.
У покритонасінних рослин сапрофітний спосіб живлення трапляється досить рідко. Такі рослини майже не фото синтезують,а використовують готову органічну речовину перегнилих залишків рослин і тварин. Це характерно для епіфітів – рослини що оселяються на деревах,чагарниках.
За даними В. Ю. Семененка, здатність до росту на органічному середовищі в темряві чи на світлі за відсутності СО2 характерна для значної кількості видів синьозелених, зелених, жовтозелених та інших груп водоростей. Їхні представники за певних умов змінюють фототрофний спосіб живлення на асиміляцію різних органічних сполук, тобто переходять на гетеротрофне або фотогетеротрофне живлення, часто поєднуючи їх. Так, діатомові водорості належать переважно до фотоавтотрофних організмів, у яких виявлено хлорофіли а і с, р- і є-каротини та ксантофіли. Кінцевим продуктом фотосинтезу водоростей є жири. Для свого розвитку діатомові потребують і додаткового джерела органічної речовини, зокрема вітаміну В12. Глибоководні діатомеї взагалі можуть повністю переходити від автотрофного до гетеротрофного живлення. Серед них є навіть безхлорофільні форми, які вже належать до облігатних гетеротрофів. Перехід до фотогетеротрофного чи гетеротрофного способу живлення супроводжується індукцією додаткових ферментних систем. Такі організми безпосередньо використовують органічні джерела вуглецю: ацетат — у циклі гліоксилової кислоти, глюкозу — в гексокіназній реакції. Водорості здатні також до асиміляції не тільки неорганічного нітратного азоту, а й до азоту органічних джерел — наприклад, амідів, сечовини, амінокислот. Як факультативна форма азотного живлення гетеротрофна асиміляція азоту встановлена для багатьох водоростей.
40.
