Мікроелементи у фізіологічному відношенні становлять досить різноманітну групу речовин. Серед багатьох мікроелементів особливе значення для рослин належить бору, міді, марганцю,молібдену та цинку. Молібден активує азотний обмін, бере участь у відновленні нітратів як складовий компонент нітратредуктази, активує реакції амінування та пере амінування, ферментативні реакції нуклеїнового обміну, впливає на рибосоми, які безпосередньо здійснюють синтез білка. Марганець – сильний окиснювач, тому він відіграє важливу роль в окисно-відновних реакціях процесів дихання (цикл Кребса) та фотосинтезу. Роль міді в житті рослин специфічна, її не можна замінити якимось іншим елементом. Він впливає на синтез фітоглобіну та активність ферментів, пов`язаних з біологічною фіксацією азоту, підвищує стійкість до посухи, жаро- і морозостійкості. Цинк входить до складу значної кількості різноманітних ферметів, потрібних для функціонування гексокінази, енолази і т.д., впливає на ріст. Кобальт як в іонній формі, так і в складі тетрапірольних структур виконує певні функції в ферментативних реакціях, що регулюють нуклеїновий обмін. Бор підсилює ріст пилкових трубочок, проростання пилку, збільшує кількість квітів та плодів. Ванадій бере участь в процесах фіксації азоту, позитивно впливає на активність нітратредуктази і каталази, підвищує вміст хлору в листках, збільшує інтенсивність фотосинтезу.
