У Філософії для усвідомлення проблеми людини використову¬ють поняття «індивід», «індивідуальність», «особистість».
Поняттям «індивід» позначають загальнотипове в людині як пред-(гавникові не лише біологічного виду «людина розумна», але й певної соці¬альної спільноти. Індивід - одиничне буття соціального, певний «атом» соціуму, один із множини подібних індивідів, що складають соціальну групу, перству, націю, суспільство. Будь-яка людина як соціальний індивід є фраг-ментом, обмеженою часткою, локальним відображенням суспільного цілого. V цьому розумінні людина виступає соціально обмеженою істотою, що знаходиться в залежності від середовища, соціальних умов свого життя. Саме соціальний статус людини виступає такою умовою, що обмежує її індивідуальні можливості.
Однак, кожний індивід є не просто фрагментом цілого, але й фрагменти неповторним, своєрідним, унікальним, тобто виступає як індивідуальність. За своїм походженням поняття «індивідуальність» є ренесансним поняттям. Саме на епоху Відродження припадає розквіт яскравих, оригінальних, унікальних у своїй неподібності до інших індивідуальностей. Виключність, Обдарованість, геніальність виходять тут на перший план. За словами Ф, Енгельса, то була епоха, яка потребувала титанів і яка народила титанів їв силою думки, пристрасті і характеру, за багатогранністю освіченості. Індивідуальність і є тією сукупністю якостей і властивостей, які відрізняють Одну людину від усіх інших. Кожний індивідуум - носій неповторного внутрішнього складу, обличчя. Він може і повинен виявляти свою виключність, неподібність до інших, він може і повинен прожити лише йому притаманне неповторне життя.
З поняттям «особистість» пов'язана фундаментальна, істотна риса людини бути не просто залежною від суспільства, не просто пасивним продуктом обставин, а виступати суб'єктом, діючою істотою, якій притаманна свобода волі і вибору, здатність до творчості у всіх її проявах. Особистість -це людина, що розвивається на основі власних обдарувань і власної ініціативи. Вона - суб'єкт вільної діяльності, творець власної біографії. Своїми досягненнями вона зобов'язана насамперед самій собі, своїм власним зусиллям. Бути особистістю означає не бути маріонеткою суспільства, не грати нав'язану суспільним середовищем роль або функцію. Бути особистістю - означає вибирати свідомо і вільно своє місце в житті, свою лінію поведінки, а звідси - і бути відповідальною за свої вчинки. Бути особистістю - означає не посилатися на різноманітні життєві обставини, на соціальне середовище, а брати на себе всі наслідки своїх вчинків. У всьому цьому проявляється автономія, самостійність особистості, її детермінованість не зовнішніми обставинами, а внутрішніми принципами моральності, абсолютними, безумов¬ними цінностями, вічними заповідями. Отже, основною рисою особистості є свобода, проявами якої є автономія людини, її самостійність, мора¬льність, здатність до творчості.
Поняття "людина — індивід - особистість", характеризують якісні прояви людини. Поняття "людина” означає вид у біологічній класифікації, розумну істоту, що має принципові відмінності від усіх інших істот. Поняттям "індивід" позначають окремо взятого представника людського роду, якому властиві неповторні і унікальні природні і соціальні якості. Тому ми не можемо прямо і безпосередньо переносити всі характеристики роду на індивіда, як і навпаки. Таку діалектику одиничного та загального в індивіді часто позначають висловами: "типовий індивід", "дуже своєрідний індивід" і т.ін. Як особистість людина усвідомлює свої якості, свою унікальність, свої вади та переваги і постає самодіяльною соціальною та інтелектуальною одиницею. Коли ж це усвідомлення сягає розуміння того, що внаслідок унікальності та неповторності особистості існує дещо таке, що може виконати лише вона (бо більше такої особистості немає, не було й не буде) і прагне це виконати будь-що, людська особистість набуває рис індивідуальності. Ще філософ Сократ заклав основи філософії людини. Загально визнано, що людина - продукт біологічної еволюції.
