Походження людини по-різному трактується релігією й наукою. Релігія виходить з ідеї креаціонізму (лат. creare - творити), тобто творення світу, всіх речей та істот богом.
Наука доводить, що передумови виникнення людини склалися природним шляхом. Наш Всесвіт (Метагалактика) має такі фізичні властивості, що в ньому можливе утворення складних систем, а - за певних умов - живих організмів. Безпосередніми предками первісних людей вважаються австралопітеки; далі послідовно формуються такі перехідні типи, як "людина вміла" (лат. homo habilis), пітекантропи, синантропи, гейдельберзька людина, неандертальці (ранні й пізні). У цьому процесі діяли закономірності природного добору, але його об'єктами ставали не тільки окремі індивіди, а цілі групи передлюдей: перевагу мали ті, в яких найбільше проявлялися згуртованість, взаємо підтримка, а також пластичність, варіантність поведінки, здатність пристосуватися до мінливих обставин.
На завершальній стадії формування людини вирішальне значення мали вже не біологічні, а соціальні чинники: виникнення і розвиток трудової, предметно-практичної діяльності, членороздільної мови, перетворення стада передлюдей у первісний родовий колектив, заснований на екзогамії (така форма кровнородинних зв'язків, за якої виключаються шлюби між близькими родичами) і на перших, спочатку ще напівінстиктивних соціально-моральних нормах.
Відомий вислів "Праця створила людину" справедливий, якщо розуміти, що він не вичерпує чинників антропогенезу, а виділяє ту ключову обставину, яка відрізняє людську життєдіяльність від тваринної. Адже Праця - це виготовлення й застосування знарядь. Користуючись виготовленими нею знаряддями, щоби з предметів природи виробляти їй необхідне, людина розриває жорстку залежність від людських (біологічних) властивостей, від наявної ситуації, вона здобуває можливість діяти в будь-який спосіб, тобто універсально, виходячи з властивостей тих предметів, з якими має справу. А коло і різноманітність цих предметів дедалі зростають, складнішими стають знаряддя, створюється особливий, "надприродний" світ техніки. Діючи універсально, людина й сама стає істотою універсальною, що виявляється в її мові, свідомості, думці. Над біологічною спадковістю надбудовується і стає для людини специфічною, визначальною культурна наступність, яка здійснюється через передачу віл покоління до покоління створених предметів, знарядь, техніки, досвіду, через навчання й виховання.
Винятково важливу роль у формуванні людини й людства відіграла членороздільна мова, яка виникла й розвинулася разом із трудовою діяльністю і соціальними формами життя. Мова - це універсальна, тобто всеохоплююча, знакова система, яка має свою внутрішню цілісність, бо між її елементами, словами встановлюються граматичні зв'язки.
Мова виконує, насамперед, функцію засобу спілкування (комунікативну) - спочатку як звукова, а пізніше і як писемна. Відповідно, розширювалися можливості спілкування - у просторі й часі.
