пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

60.Основні ідеї психоаналітичного вчення З. Фрейда.

Вчення Зигмунда Фрейда (1856 — 1939) з його комплексом гіпотез і теорій, які пояснювали роль підсвідомого в житті людини і розвитку людства методами лікування психічних захворювань, наголошуючи на своєму науковому статусі, нічого спільного не мало з філософським осмисленням буття людини. Однак воно не тільки претендувало на узагальнення філософського характеру, а й включало в себе установку на створення особливої психоаналітичної філософії як спроби вийти з філософського глухого кута, зумовленого однобічностями позитивізму та іраціоналізму, орієнтованих виключно на науково-природниче знання чи на інтуїтивне здогадування і внутрішнє досягнення буття. Психоаналітична філософія мала на меті виявлення основ людського буття, структурних елементів психіки, принципів розгортання життєдіяльності індивіда та можливостей поведінки особи. Виносячи за дужки онтологію, Фрейд через психоаналітичні дослідження прагнув розкрити внутрішні структури і процеси в самому людському бутті через призму онтологізації їх буттійності. Об'єктом дослідження поставала ця специфічна форма реальності — сфера психічного, в межах якої проходять найсуттєвіші та значущі процеси і зміни, які впливають на всю організацію людського буття. Така орієнтація психоаналітичної філософії викликала широку, хоча і неоднозначну, зацікавленість, тим паче, що вона давала можливість пояснення ряду таких процесів і проявів, які не знаходили адекватних інтерпретацій з точки зору раціоналістичних теоретичних побудов. Психоаналітична філософія особливо вплинула на Франкфуртську школу, зокрема на погляди М. Хоркхаймера, Т. Адорно, Г. Маркузе, які намагалися поєднати марксизм, екзистенціалізм і фрейдизм. В праці "Кінець Розуму" (1941) М. Хоркхаймера  не тільки виправдовує теорію Фрейда, а й дає високу оцінку його ідеї про взаємини між батьками і дітьми (синами). Спираючись на цю ідею, Хоркхаймер доходить висновку, що за сучасних умов вже не батьки, а діти стають тією реальністю, за якою захована рухома сила суспільства. Звідси виводяться витоки авторитарного фашизму, інших репресивних процесів, де в пошуках авторитету діти звертаються не до реальних батьків, а до деяких над- батьків чи їх образу, що виливається в авторитаризм, тоталітаризм, негативне ставлення до культури, мистецтва, посилення інстинктів руйнування.

 


19.12.2014; 21:33
хиты: 230
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь