Під терміном "онтогенез" (від грец. ontos — єство і genesis — походження) розуміють індивідуальний розвиток будь-якого організму з моменту запліднення яйцеклітини і до його природної смерті. Протилежним до онтогенезу є філогенез. Під терміном "філогенез" (від грец. — плем’я та genesis — походження) розуміють історичний розвиток як окремих видів і систематичних груп організмів, так і органічного світу в цілому.Термін «онтогенез» вперше був введений Ернстом Геккелем в 1866 році. В ході онтогенезу відбувається процес реалізації генетичної інформації, отриманої від батьків. тканиною своєї функції.Розвиток будь-якого багатоклітинного організму, що відноситься до високоорганізованих еукаріотів, можна розділити на чотири періоди.До першого періоду відносять ембріональний розвиток організму. Протягом цього часу з єдиної кпітини-зиготи утворюється багатоклітинний, високорозвинений організм. Клітинна диференціація, яка обумовлює різноманітність функціональної активності генів генотипу, саме на стадії ембріонального розвитку дивує своєю морфологічною досконалістю та архітектурною доцільністю диференціальної активності генів. Отже, на стадії ембріогенезу будь-якого багатоклітинного організму, крім інших функцій, генотип виконує функцію "архітектора". Особливістю генотипу як архітектора здібностей генотипу є його здатність відображати у фенотиповій будові ознаки організму будь-які зміни, що відбулися в спадкових структурах організму під впливом рекомбінацій, мутацій або під впливом змінених умов середовища. До другого періоду онтогенезу відносять постембріональний період росту та розвитку організму. Тривалість цього періоду триває від часу народження організму до часу настання його статевої зрілості. Протягом цього часу організм зростає, мужніє, дозріває. Він стає елементарним об'єктом дії природного добору. Останнім перевіряється міцність організму, злагодженість у функціональній активності генів його генотипу та злагодженість у роботі його внутрішніх і зовнішніх органів. Саме шляхом дії природного добору вирішується питання про здатність організму до виконання головної функції — розмноження.
Третій період онтогенезу у високоорганізованих еукаріотів обмежений часом, протягом якого організм зберігає здатність до статевого розмноження. Період статевого розмноження характеризується найвищою життєдіяльністю організмів. Це обумовлено розмноженням та створенням життєздатного покоління потомків.
Четвертим періодом онтогенезу вважають період старості. Він розпочинається періодом втрати організмом здатності до розмноження і «»продовжується до його смерті.
Основні напрямки досліджень:
- Біологія розвитку тварин.;
- Біологія розвитку рослин.
- Експериментальна ембріологія.;
- Молекулярна біологія клітини.;
- Генетична регуляція розвитку.
- Молекулярні механізми диференціації.;
- Розроблення нових методів біології розвитку.
- Цитологічні основи онтогенезу.
Онтогенез у вищих видів організмів завжди розпочинається процесами ембріонального розвитку, який характеризується ростом, диференціацією та обміном речовин. Ріст обумовлює збільшення розмірів ембріона за рахунок мітотичного розмноження клітин і утворення міжклітинних речовин.
Диференціація обумовлює ускладнення організації клітин, яке веде до їхньої спеціалізації у виконанні певних функцій. Внаслідок обміну речовин відбуваються такі хімічні перетворення, які забезпечують клітину енергією, необхідною для виконання нею своєї функції.Диференціація клітин, яка полягає в спеціалізації структури і функції клітини, проявляється у перетворенні однорідного клітинного матеріалу в спеціалізований різнорідний матеріал. Таке перетворення торкається морфологічних і фізіологічних ознак клітин. Клітинна диференціація відбувається протягом усього життя багатоклітинного організму. Проте вона набуває максимального прояву в період ембріонального розвитку.
