До основних властивостей усіх живих організмів належать явища спадковості і мінливості.
Спадковість- здатність передавати з покоління в покоління генетичний матеріал. З хромосомами ядра пов’язана ядерна, або хромосомна, спадковість. З мітохондріями – цитоплазматична, або позаядерна спадковість.
Мінливість - здатність змінювати свої ознаки і властивості, пристосовуватись до умов середовища. Розрізняють 2 форми мінливості:
1) неспадкову - коли зміни фенотипу обумовлені факторами зовнішнього середовища (модифікаційна мінливість). Більшість модифікацій є нестійкими, короткочасними; вони не передаються навіть наступному поколінню і часто зникають після того, як припинилася дія відповідного фактора. Так, під дією ультрафіолетових променів шкіра людини в людей темнішає, з'являється загар (у деяких лише почервоніння), який взимку поступово зникає. В альпіністів, які піднімаються в гори, під впливом зниження парціального тиску кисню в повітрі кількість еритроцитів у периферичній крові збільшується, а з поверненням у низину місцевість цей показник нормалізується.
2) спадкову мінливість при якій зміни фенотипу зумовлені змінами геному, тобто зумовлені мутаціями ( генотипова мінливість) Спадкова мінливість поділяється на два основних види: комбінативну (рекомбінантну); мутаційну. Під комбінтивною мінливістю розуміють виникнення нових поєднань генів, яких не було у батьків, за рахунок їх перегрупування в мейозі. Мутаційна мінливість, тобто виникнення мутацій- це кількісні або якісні зміни генотипу організму, що передаються від клітини до клітини, і від покоління до покоління. Мутації - раптові зміни генетичного апарату людини, які приводять до морфологічних, фізіологічних, біохімічних змін.