У працях українських мовознавців та термінологіє О Курило, С Караванського, Т Кияка, Б Кшаша, О Кочерги, О Пономарева, С Яреми та ш запропоновано методи передавання термінів засобами української мови, створено чітку систему словотворчих правил, виведених із традицій української народної мови
Застосовуючи систему словотворчих правил, можна уникнути мовних конструкцій, непритаманних українській мові, досягти точності та однозначності термінів і висловів у текстах Бо зрозуміло, що не бажано уживати той самий суфікс для творення термінів, що означають різні, а особливо протилежні за змістом поняття, наприклад, такі властивості,
як здатність виконувати дію та здатність бути об'єктом дії Ніхто у російській мові не плутає дієприкметники на -щий з дієприкметникам на -емьш Не слід забувати, що для кожного правила в будь-якій мові є певна кількість винятків
Для перекладу термінів варто послуговуватися словниками останніх років видання. Коли є кілька словників приблизно одного часу видання, то вибирати варто за такими пріоритетами: стандарт, галузева енциклопедія, галузевий словник, універсальна енциклопедія.
Переозначаючи терміни, слід обов'язково зазначити, що нове значення буде вживатися або як «локальне», тобто лише в межах цього повідомлення, або як основне, що пропонується для всієї галузі.
Щодо нових термінів норми інші. Запропонований автором новий термін повинен задовольняти такі обов'язкові вимоги: мати означення; відтворювати суттєві ознаки поняття; бути однозначним (його вживання з іншим значенням допустиме лише в інших галузях); не мати синонімів; мати семантичні зв'язки з іншими термінами
(в означення терміна повинні входити інші терміни цієї ж галу-
зі); бути лінгвістично нормативним, тобто відповідати правилам
орфографії; мати найвищу частоту вживання (порівняно з іншими
словами, що можуть бути запропоновані як варіанти для утворення
терміна).
