Важливим компонентом техніки професійного спілкування є вміння слухати Слухання не просто мовчання, а активна діяльність, своєрідна робота, якій передує бажання почути, інтерес до співрозмовника
Часто заважає слухати зосередженість на власних думках, проблемах або бажаннях, іноді буває так, що формально ми чуємо партнера, а насправді - ні, тобто виникає «псевдослухання», імітація уваги до співрозмовника
Поширеним є «агресивне» слухання - прагнення якомога швидше висловити власні погляди і судження, не беручи до уваги позицію партнера
«Вибіркове» слухання дає можливість зосередитися лише на деяких деталях повідомлення, найбільш важливих або цікавих для реципієнта.
Розглядаючи слухання як елемент техніки професійного спілкування, виділяють два його типи: пасивне й активне. Пасивне - це таке слухання, за якого відсутні дії реципієнта, що інформували б про те, чи сприйняли й зрозуміли його повідомлення.
З метою кращого порозуміння співрозмовників рекомендують використовувати техніку активного слухання: з'ясування, дослівного повторювання, перефразовування і резюмування.
Під час сприймання публічного виступу слухачів зазвичай дратують:
• розповіді про особисті справи;
• банальність (розмова про відомі всім речі, повторення жартів та афоризмів);
• пасивність (підтакування співрозмовникові та небажання висловлювати умотивовану думку);
• самозаглиблення (зосередженість лише на своїх успіхах і проблемах);
• надмірна серйозність;
відсутність такту, схильність до спішних висновків;
• гордовитість і зневага до співрозмовника;
• брутальність, надмірна балакучість.
Прикінцеві запитання використовують на етапі завершення розмови, виступу, їм мають передувати одне-два підтверджувальні запитання.Наприклад Чи переконалися ви, наскільки ця думка є слушною? Чи зміг я вас переконати, у чому перевага саме цієї пропозиції ? Потім без додаткового переходу можна ставити прикінцеве запитання
Уміле використання промовцем у своєму виступі різних запитань
сприятиме ефективному сприйманню слухачами виступу
