Мовленнєвий етикет - реалізація мовного етикету в конкретнихактах спілкування, вибір мовних засобів вираження. Мовленнєвий етикет - поняття ширше, ніж мовний етикет і має індивідуальний характер. Мовець вибирає із системи словесних формул найбільш потрібну, зважаючи на її цінність. Якщо ми під час розповідінадуживаємо професіоналізмами, термінами і нас не розуміють слухачі, то це порушення мовленнєвого етикету, а не мовного. Між ідеальним мовним
етикетом і реальним мовленнєвим етикетом конкретної людини не може бути повного паралелізму. Реалізація мовного етикету в мовленні, комунікативна поведінка назагал завше несе інформацію про мовця – з його знаннями, вміннями, уподобаннями, орієнтаціями тощо. Тому
тут бувають усілякі - несвідомі і свідомі – відхилення.
Сукупність мовних і немовних засобів спілкування, якими послугову-
ються у різних комунікативних ситуаціях, становить спілкувальний
етикет.Спілкувальний етикет - це гіперпарадигма, яку мовці відтворюють за правилами, узвичаєними в певній мовній спільноті. Йому властива національна своєрідність, ідіоетнічність. В українців, наприклад, здавна побутує пошанна форма звертання на Ви до старших за віком, посадою, незнайомих, до батьків: Ви, тату..., Ви, мамо.... Ця граматична форма висловлення ввічливості - давня риса української мови: «недарма бо
так запопадливо виполювали манкрути цю націоналістичну рису, ствер-
джуючи, що пошанна множина є яскравим відбитком патріархальних
стосунків на селі, виявом повнокровного націоналізму в мові, а отже,
приречена на зникнення»
Суттєвою диференційною ознакою мовного етикету українців є
вживання форми кличного відмінка у звертанні, наприклад: Петре