У професійному мовленні треба дотримуватися загальноприйнятих
мовних норм, стандартів, певних взірців, адже унормованість - головна
ознака літературної мови.
Мовна норма - уніфіковані, традиційні, найбільш поширені, сві-
домо фіксовані стандарти реалізації мовної системи, обрані в процесі
суспільної комунікації.Мовна норма є ознакою літературної мови.
Літературна мовна норма - усталені, загальноприйняті правила,
регламентації, взірці вживання мовних засобів у писемній і усній формі
спілкування.Літературна норма репрезентується в шкалі оцінювань: правиль-
ності, доречності й естетичної гармонійності.
Результатом визнання літературних норм є їх кодифікація у слов-
никах і граматиках, що фіксують усталені мовні явища.
Розрізняють такі типи літературних норм: орфоепічні, морфоло-
гічні, орфографічні, лексичні, синтаксичні, стилістичні, пунктуаційні,
акцентуаційні.
Орфоепічні норми регламентують правила вимови звуків, звуко-
сполук та граматичних форм слів. Вивчення правильної вимови спрямо-
вується на подолання помилок, серед яких насамперед виокремлюють
фонематичні та фонологічні.
Фонематичні помилки - це порушення, пов'язані зі змішуванням фонем, із заміною однієї фонеми іншою, наприклад: вимова \с\ замість \з[везти] [вести],[казка] [каска]
вимова \т\ замість \д\ [родовиї] [ротовиї],[гадка] [гатка],[прив'їд] [прив'їт]
Такі помилки спотворюють зміст слова .Інколи фонематична по-
милка зумовлюється пропуском однієї з фонем, наприклад-
Правильно Неправильно
плутати путати
плутаю путаю
плутають путають
Дуже часто у мовленні замість фонеми |ф| вживають поєднання фонем |хв|, а замість |хв| - фонему |ф|:
Правильно Неправильно
факт хвакт
фарба хварба
фах хвах
фахівець хвахівець
хвала фала
хвороба фороба
Фонетичні помилки - це суто вимовні недогляди, що виявляютьсяу вимові різних варіантів звуків, наприклад вимова [л'] замість [л]:лекція - лекція, телеграма - телеграма,вимова [і] замість [и] у словах іншомовного походження: директор - діректор, тираж - тіраж,симпозіум - сімпозіум, циркулярний - ціркулярний
