39. Сисун легеневий. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патологічний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.

Сисун легеневий, або парагонім (Paragonimus ringeri або P. westermani) - збудник парагонімозу. Географічне поширення: Далекий Схід, Південно-Східна Азія, Філіппіни, Індонезія, Південна Америка (Перу, Еквадор), Африка (Заїр, Камерун, Нігерія). Морфологія. Статевозріла особина має тіло яйцеподібної форми, розміром до 1 см, червоно-коричневого кольору. Часточкові сім'яники знаходяться в задній третині тіла, часточковий яєчник і матка розташовані над сім'яниками. Жовтівники займають бічні поверхні вздовж тіла. Яйця) широкі та овальні, з кришечкою, золотаво-коричневого кольору, довжиною до 100 мкм. Життєвий цикл: парагонім – біогельмінт. Остаточний хазяїн - тварини із родини собачих, котячих, єнотових, рідше людина. Проміжний хазяїн: перший - молюск Меіапіа, другий - раки, краби. Локалізація в тілі остаточного хазяїна: дрібні бронхи. Інвазійна стадія _ метацеркарій. Патогенна дія: механічне ураження тканин хазяїна під час міграції, ураження стінок бронхів, альвеол; формування паразитарних кіст; розвиток легеневих абсцесів; токсично-алергічна дія. Клініка. Можуть розвинутися запальні процеси очеревини, стінки кишківника, тканини печінки, осередкова пневмонія, плеврит. Гостра стадія триває 1,5-3 міс, надалі хвороба переходить у хронічну стадію. Патогенна дія, клініка, діагностика, лікування і профілактика хвороби такі ж, як при опісторхозі, внаслідок однакової локалізації в тілі хазяїна і схожого життєвого циклу. Життєвий цикл сисуна легеневого: підвищується до 38-39 °- задуха, біль в грудях, кашель, харкотиння з домішками крові, у легенях вислуховуються сухі і вологі хрипи. .Діагностика. Клінічна: ґрунтується на епідеміологічному анамнезі, виражених алергічних проявах,ураженні легень. Лабораторна: овоскопія харкотиння або фекалій через 1,5-2 місяці після зараження; Лікування. Застосовують антипаразитарні препарати. Профілактика. Особиста: не вживати в їжу сирих раків і крабів, не пити сиру воду в осередках хвороби. Громадська: виявлення і лікування хворих, захист водойм від фекального забруднення,