28. Збудники шкірного та вісцерального лейшманіозу. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патологічний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.

Leishmania donovani _ збудник індійського лейшманіозу . Leishmania infantum _ збудник середземноморського (дитячого) лейшманіозу. Географічне поширення. Leishmania donovani —Індія, Пакистан, Північно-Східний Китай, Непал. Бангладеш. Leishmania infantum _ басейн Середземномор'я, Ближній і Середній Схід, Центральна і Південна Америка Інвазійна форма _ джгутикова. У макрофагах шкіри в місці укусу, а через кілька днів - у клітинах внутрішніх органів утворюються лейшманіозні форми. Локалізація: клітини печінки, селезінки, червоного кісткового мозку, лімфатичні вузли (середземноморський лейшманіоз) Патогенна дія. Спостерігається ураження селезінки, печінки, лімфатичних вузлів Клініка. Інкубаційний період - від 10 днів до 2-х років, близько – 3-5 міс Діагностика. Клінічна: лихоманка, виражене збільшення селезінки, темно-сіре забарвлення шкіри при індійському типі лейшманіозу. Лабораторна: виявлення паразитів у мазках клітин червоного кісткового мозку Лікування. Застосовують препарати сурми: мег-лумін-антимоніат, ломідин та ін. Профілактика. Особиста: захист від укусів москітів (застосування репелентів, протимоскітних сіток), профілактичні щеплення. Громадська: своєчасне виявлення і лікування хворих; знищення москітів за допомогою інсектицидів; знищення бродячих собак в осередках середземноморської форми вісцерального лейшманіозу.