59-60. Соціальні та біологічні аспекти адаптації населення до умов життєдіяльності. Біологічна мінливість людей в зв’язку з біогеографічними особливостями середовища, формування адаптивних екотипів.

Процес адаптації організму знаходиться у прямій залежності від умов існування. Залежно від переважання того чи іншого фактора (холод, спека, гіпок сія, нестача води та ін.) виникають певні відповідні реакції. У цілому вони об'єднуються в явища, які називаються процесами пристосування - адаптації. Визначити адаптацію і виділити цей феномен важко. Безсумнівно лише, що це - фундаментальна й універсальна властивість будь-якої живої системи, що виникла історично. Статичне поняття адаптації відбиває стійкість біосистеми до умов середовища (рівень адаптованості, що склався). Динамічне поняття адаптації - це процес пристосування біосистеми до мінливих факторів існування (формування адаптованості). В процес адаптації включаються: а) біосистема; б) фактори середовища; в) механізми взаємодії. Стосовно людини адаптацію розглядають як сукупність соціально-біологічних властивостей і особливостей, що виникають в результаті дії незвичайних факторів середовища і необхідні для стійкого існування в нових екологічних умовах. Під біологічними механізмами мають на увазі анатомо-фізіологічні, біохімічні і поведінкові реакції за дії мінливих факторів середовища. В одному стані вони мають локальний характер, в іншому здійснюються на рівні цілісного організму. Залежно від тривалості дії, адаптації бувають короткочасні і довгострокові. У першому випадку спостерігається нетривала зміна функціональної активності, спрямована на відновлення звичайних властивостей внутрішнього середовища організму. У другому випадку при аналогічних, але вже триваліших впливах розвиваються стійкі зміни з включенням структурного рівня. Завдяки адаптаціям підтримується гомеостаз - сталість внутрішнього середовища організму.