географічні центри генетичної різноманітності культурних рослин. Учення про Ц. п. до. р. виникло у зв'язку з потребою у вихідному матеріалі для селекції і поліпшення сортів культурних рослин. У основу його лягла ідея Ч. Дарвіна («Походження видів», гл.(глав) 12, 1859) про існування географічних центрів походження біологічних видів. У 1883 А. Декандоль опублікував працю, в якій встановив географічні області початкового походження найголовніших культурних рослин. Проте ці області були приурочені до цілих континентів або до ін. також досить обширним територіям. Протягом півстоліття після виходу книги Декандоля пізнання в області походження культурних рослин значно розширилися; вийшли монографії, присвячені культурним рослинам різних країн, а також окремим рослинам. Найпланомірніше цю проблему розробляв в 1926—39 Н. І. Вавілов, що прагнув поставити генетику і селекцію на службу народного господарства СРСР. На підставі матеріалів про світові рослинні ресурси (колекція складала близько 250 000 зразків), зібрані великим колективом радянських ботаніків (в т.ч. і ним самим) в багаточисельних експедиціях, він виділяв 7 основних географічних Ц. п. до. р.
