В субтропічному поясі виділяють шість природних зон (твердолистих вічнозелених лісів і чагарників, гемігілей, напівпустель і пустель, степів, саван, вологих мішаних лісів) і одну висотну область.
Зона твердолистих вічнозелених лісів і чагарників (середземноморська) розташована на тихоокеанському узбережжі між 32 і 380 пд. ш. Рослинність зони представлена твердолистими лісами та заростями склерофільних чагарників, що нагадують європейській маквіс і сформувались на коричневих ґрунтах. У складі лісів поширені тик (Aetoxicum punctatum), літрея їдка (Lithraea caustica) – представник сумахових, мильне дерево (Quillaja saponaria), персея (Persea lingue) – представник лаврових, криптокарія (Cryptocarya rubra), бейльшмідія (Beilschmiedia), канело (Drymis winteri) – представник магнолієвих та ін. Зустрічаються гаї високої (30-35 м) ендемічної слонової або медової пальми (Jubaea spectabilis). Сухі кам’янисті схили зазвичай вкриті заростями вічнозелених склерофільних чагарників, що мають назву еспіналь або маттораль.
Зона гемігілей розміщується на тихоокеанському узбережжі між 38 і 460 пд. ш. і являє собою постійно-вологі мішані субтропічні ліси, що за багатством видів нагадують гілеї. Звідси і назва “гемігілеї”, тобто – напівгілеї. Кількість опадів у зоні перевищує 2000 мм, а середньомісячна температура навіть взимку не опускається нижче + 80С. Це створює своєрідні тепличні умови і забезпечує цілорічну вегетацію рослин. У видовому складі першого ярусу панують високі вічнозелені дерева із родини лаврових, магнолієвих, а також вічнозелені види південного бука (Nothofagus obligua, N. dombeyi). Значну роль грають різноманітні хвойні, у тому числі подокарпус (Podocarpus andina, P. chilina), чілійський кедр лібоцедрус (Libocedrus chilensis), алерце (Fitzroya cupressoides) і чілійська араукарія (Araucaria imbricata). У нижньому ярусі поширені деревоподібні папороті. Типові ґрунти гілей – гірсько-лісові бурі. У тваринному світі зони багато птахів, зустрічаються дрібні олені, видра, скунс.Зона субтропічних напівпустель і пустель займає область Прекордільєр і Пампінських сьєрр. Вологе повітря з океанів туди майже не проникає, опадів випадає менше 300 мм на рік. У грунтовому покриві пустель переважають щебенисті або піщані ґрунти типа сіроземів, у грунтовому покриві напівпустель – суглинкові бурі ґрунти із солончаками у западинах. Рослинний покрив представлений сильно розрідженим злаково-різнотравним покривом, що розвинений лише на окремих ділянках, засухостійкими колючими чагарниками і низькорослим ксерофітним рідколіссям. Серед чагарників панують низькорослі (1-3 м) ярилла (Larrea divaricata, L. cuneifolia, L. nitida) і бреа (Caesalpinia praecox), що мають подушкоподібну форму. Характерними видами рідколісся є колючі прозописи із мімозових (Prosopis caldenia, P. tamarugo, P. algarobilla, P. flexuosa, P. campestris), мистоль (Zizyphus mistol), чаньяр (Gourliea spinosa), акації і мімози. На засолених грунтах поширені лобода (Atriplex lampa, A. undulata) і сукулентні гігрогалофіти (Suaeda divaricata, Spirotachis patagonica, Halopeplis gilliesii, Statice brasiliensis). На гребенях дюн переважає злаковий покрив із (Elionurus viridulus) із домішкою трав’янистих псаммофітів. Значні площі займають рухомі піски, зовсім позбавлені рослинного покриву.Зона субтропічних степів займає центральну частину Пампи і представлена низькорослими злаками на родючих чорноземоподібних ґрунтах або брюніземах. Ці степи називають пампою або пампас. На відміну від степів північної півкулі у пампі немає холодних зим. Сприятливий температурний режим поєднується із значною кількістю опадів (500-1000 мм за рік). Субтропічні степові ландшафти – найбільш густо населені сільськогосподарські райони Південної Америки і незначні залишки природної рослинності збереглися лише по берегах річок або вздовж доріг за межами полів і пасовищ. У пампі нараховують 26 видів злаків і 50 видів різнотрав’я. Серед злаків, що досягають 1,5 висоти, переважає ковила (Stipa neesiana, S. papposa), просо (Piptochaetium, Panicum, Paspalum), бородач (Bothriochloa lagurioides), стоколос (Bromus unioloides), тонконіг (Poa lanigera), перлівка (Melica rigida) тощо. Із різнотрав’я росте кілька видів пасльону, портула, вербена, кислиця та ін.
Зона субтропічних саван і рідколісся займає межирічну частину Ла-Платської низовини між Парагваєм і Параною і Південну Пампу. Первинна рослинність була представлена високотравними саванами. Зараз це район інтенсивного землеробства і тваринництва, тому територія розорана і природна рослинність майже не збереглася. Основу природного травостою складають ковила, бородач дике просо. Різнотрав’я представлене багатьма видами портулакових, гвоздичних, складноцвітих, вербенових та ін. Доволі широко поширені чагарники і чагарнички із родин миртових (Myrtaceae), пасльонових (Solanaceae), плакунових (Lythraceae), барвінкових (Apocynaceae). Зустрічаються кущові форми крушини, мімози і касії. Ґрунти – чорноземоподібні і червонувато-чорні. Зона субтропічних вологих мішаних лісів займає крайню південну частину Бразильського плоскогір’я, південніше річки Уругвай. Від притихоокеанських вологих субтропічних лісів вони відрізняються значно більшою теплозабезпеченістю. Річна кількість опадів складає 1600–2500 мм. і випадають вони рівномірно, хоча і спостерігається деяке зниження їх кількості у зимовий час. Влітку опади обумовлені пасатами, взимку – фронтальними дощами. У ґрунтовому покриві панують темно-бурі і темно-червоні фералітні ґрунти. На висотах до 400м поширені типові вічнозелені субтропічні ліси різноманітного складу, до якого входять (Tecoma ipe), (Cedrela fissilis), (Patagonula americana), (Astrinium balansae) та ін. Вище 400 м панують розріджені хвойні ліси із араукарії (Araucaria brasiliana, A. angustifolia), що мають назву пінерайя. Разом із араукарією ростуть листопадні дерева імбуйя (Fhoebe porosa) і невеличке вічнозелене деревце йерба-мате або парагвайський чай (Ilex paraguaiensis), із листя якого, що містить тонізуючу речовину, виготовляють напій, який замінює чай у багатьох південноамериканських країнах. Як дикоростуча ця рослина майже винищена і культивується головним чином на плантаціях.
Область висотної поясності. В області висотної поясності внизу розміщуються жорстколистяні чагарники, в середньому поясі – вічнозелені листяні ліси з домішкою хвойних. У верхньому розміщуються високогірні луки, що мають назву парамос, високогірні степи, що мають назву халка і складаються із пучків жорстких злаків.
