49.Родина Бобові.

Бобові (Fabaceae або Leguminosae) — родина дводольних роздільнопелюсткових рослин. Налічує понад 500 родів і близько 17100 видів, поширених на всій земній кулі.

Бобові належать до різноманітних життєвих форм — однорічних та багаторічних трав'янистих рослин, півкущів, кущів, дерев,ліан. Листки здебільшого з прилистками, пірчасто- або пальчастоскладні, рідше прості; іноді пластинки листків мало-розвинуті або редуковані, а їхню функцію виконують листовидні черешки (філодії) або зелені стебла (кладодії). Квітки двостатеві, здебільшого неправильні, рідше правильні, з подвійною оцвітиною, поодинокі або в суцвіттях, частіше в китицях. Тичинок 4, 5, 10 або більше. Маточка з одного плодолистка, з верхньою одногніздою зав'яззю. Плід — біб, здебільшого багатонасінний, розкривний, рідше — однонасінний, нерозкривний. Формула Ч(5) П(5) Т(9)+1 М1

Бобові поділяють на 3 підродини: Мімозові (Mimosoideae), Цезальпінієві (Caesalpinioideae) і Метеликові (Papilionoideae), які ряд авторів вважає за окремі родини, об'єднуючи їх в порядок Leguminosales. Бобові відомі з крейдяного періоду; в Україні рештки їх знайдено в еоценових відкладах Середнього Придніпров'я і в сарматських відкладах Причорномор'я. Філогенетично бобові через підродину мімозових тісно зв'язані з підродиною Spiraeoideae родини розоцвітих.

В Україні росте близько 310 видів, які становлять майже 6% видів дикоростучої флори країни. Бобові мають велике господарське значення. Серед них є чимало багатих на білкові речовини та вітаміни харчових рослин (квасоля, горох, боби,сочевиця, арахіс та ін.) та кормових (види люцерни, конюшини, еспарцету, чини, горошку та ін.). Бобові культури — горох, квасоля, боби — вирізняються високим вмістом білка і по поживності прирівнюються до м'яса, а по калорійності перевершують багато овочевих культур[1]. Деякі види дають цінні речовини: бальзами (міроксилон, копаїфера), гумі та дубильні речовини (аравійські акації та ін.), камеді (трагакантові астрагали), барвники (індигофера, дрік красильний та інші), цінну деревину (кампешове, чорне, червоне та сандалове дерева). Деякі види бобових використовуються в медицині (термопсис, солодець, буркун, калабарський біб, касія). Багато бобових — декоративні рослини (альбіція, гліцинія, робінія,запашний горошок та ін.). Бобові підвищують родючість ґрунту, оскільки на їх коренях селяться бульбочкові бактерії, що засвоюють атмосферний азот. На полях бобові інколи використовуються як зелене добриво.

Родина бобових — одна з найбільших. У ній налічується понад 12 тисяч видів. Серед бобових багато однорічних і багаторічних трав, а також кущів і дерев. З культурних польових і овочевих бобових рослин у нашій країні особливо поширені горох, квасоля, соя, боби, люпин. Дуже поширені й декоративні бобові рослини: жовта акація, пахучий горошок; на півдні — біла акація і гліцинія. Багато рослин цієї родини росте на луках, у чагарниках і гаях (види конюшини, буркуну, чини тощо). І майже всі вони зовні мало схожі або не схожі між собою. За якими ж ознаками такі різноманітні рослини об’єднують в одну родину? В усіх рослин цієї родини плід — біб. Оцвітина подвійна. Чашечка з 5 зрослих чашолистків, віночок з 5 пелюсток; дві з них зростаються. Пелюстки мають особливі назви: верхня, як правило, найбільша — парус, бічні — весла, дві зрослих ниж­ніх — човник. Всередині човника міститься маточка, оточена десятьма, тичинками. У більшості рослин родини нитки 9 тичинок зростаються, а одна лишається вільною. Але в деяких бобових усі тичинки зростаються нитками або всі тичинки вільні. На коренях бобових рослин утворюються бульбочки. Ці бульбочки виникають тому, що з грунту через кореневі волоски в клітини коренів бобових рослин проникають бактерії, які вби­рають і засвоюють вільний азот з повітря. Вони зумовлюють поділ і збільшення розмірів клітин кореня, внаслідок чого утво­рюються бульбочки. Після відмирання рослини грунт збагачує­ться речовинами, що містять азот. Усі органи бобових рослин багаті на азотовмісні речовини, зокрема на білки.

Листки і суцвіття бобових неоднакові в різних видів. У конюшини листки трійчасті, у сої, квасолі, гороху, жовтої й білої акацій, вики — перисті, в люпину — пальчасті. Із суцвіть для бобових характерні китиця (люпин, буркун) і головка (конюшина).