— родина рослин, найбагатша за кількістю видів серед еудікотів: включає понад 25 000 видів. Її представники поширені на всіх континентах і зустрічаються у різних рослинних угрупованнях.Пагін Більшість Айстрових — трав'янисті рослини, інколи — напівкущі та кущі, зрідка — дерева (наприклад, скалезія, брахілена).Пагони з почерговим розміщенням листків (рідше — супротивним або мутовчастим). Інколи листки розміщені у виглядіприкореневої розетки. Листки прості, без прилистків. Стебла і листки часто вкриті волосками чи колючками (осот, нетреба,будяк).Суцвіття — кошик (найхарактерніша ознака родини), рідше — дрібні кошики, зібрані у складний щиток або волоть.До складу кошика може входити від кількох до 1500 (у соняшника) квіток. Діаметр суцвіття — від 1 мм (полин) до 70 см (соняшник). Квітки у кошику різні за будовою і виглядом: одностатеві, двостатеві чи
нестатеві (стерильні). Маточка одна, з дволопатовою приймочкою, 5 тичинокзрослися між собою пиляками. Кожна квітка має свою подвійну оцвітину, але 5чашолистиків розвинені дуже слабо, їхня вільна частина представлена волосками, зубчиками, лусками або причіпками.Віночок зрослопелюстковий, форма різноманітна. За особливостями будови розрізняють язичкові, трубчасті, несправжньоязичкові та лійчасті квітки. Біологічні особливості будови:^:суцвіття кошик,пристосування плодів до поширення вітром,стебла та листки вкриті волосками
Квітки суцвіття кошик : Трубчасті квітки — усі пелюстки в нижній частині зрощені у трубку, яка у верхній частині розширюється і закінчується 5-ма зубчиками у вигляді зірки; є 5 тичинок і маточка.Язичкові квітки — також мають 5 тичинок та маточку, їхні пелюстки зростаються у вигляді язичка (звідси і назва), що на верхівці закінчується 5-ма зубчиками.Несправжньоязичкові квітки — зовні схожі на язичкові, але на верхівці їхнього віночка лише 3 зубчики; вони не мають тичинок, а часто — і маточки: їхнє яскраве забарвлення приваблює комах-запилювачів до суцвіття.Лійчасті квітки — також слугують лише для приваблення комах-запилювачів і тому не мають тичинок і маточки. Віночок утворений зрослими у вигляді лійки яскраво забарвленими пелюстками .Варіанти поєднання квіток у суцвітті:Тільки трубчасті — череда, полин.Тільки язичкові — кульбаба, козельці.Трубчасті + Несправжньоязичкові — соняшник.Трубчасті + лійчасті — волошка.
Плід Плід — сім'янка, часто із чубчиком (парашутиком), який утворений чашолистиками та слугує для розселення вітром (кульбаба). Плід складноцвітих - сім'янка, тобто одногнездная односемянной, розтріскується горішок з шкірястою або дерев'янистої оболонкою. При цьому ті волоски або щетинки, які оточували підставу віночка, перетворюються на чубчик, службовець як би парашутом і дозволяє сім'янка далеко розноситися за вітром ( анемохорія). У інших же видів на кінці сім'янки розвиваються два або три шипика з повернутими назад зубцями (як у череди). За допомогою цих шипиків сім'янки чіпляється до шерсті тварин або одязі людини і таким чином розносяться на далеку відстань ( зоохорія). Порівняно у небагатьох видів складноцвітих немає ніяких особливих пристосувань для розносу плодів. Насіння складноцвітих завжди без білка, з дуже маслянистими сім'ядолями.
Листки .Стебла і листки у багатьох їхніх представників вкриті волосками, а то й колючками. Листя у складноцвітих, як правило, чергові, рідко супротивні. Їх величина, форма, а також ступінь розчленування сильно розрізняється у різних видів; довжина варіює від декількох міліметрів у бакхаріса безлистого ( Baccharis aphylla ) До 2 м у белокопитніка японського ( Petasites japonicus ). У більшості складноцвітих листя відносяться до типу перистого жилкування, але зустрічаються також зі строго паралельним або паралельно-дугоподібним жилкуванням (наприклад, як у Козельця ( Scorzonera ))
Корінь Більшість видів має добре розвинений стрижневий корінь. Часто корінь бульбоподібний потовщений як, наприклад, у лопухів (Arctium). У багатьох видів сімейства розвиваються контрактильні (тобто втягують) коріння; у рослин з прикореневій розеткою вони часто забезпечують щільне прилягання розеток до землі. У багатьох складноцвітих виявлена ендомікоріз (грибний корінь).
Різноманітність і господарське значення Серед айстрових багато овочевих: латук посівний, скорзонера, земляна груша — топінамбур.Серед айстрових є олійні (соняшник) рослини; деякі використовують для виготовлення напоїв, що нагадують за смаком каву (цикорій, кульбаба). Кок-сагиз та тау-сагизвикористовують як технічні культури для отримання каучуку.Багато декоративних (хризантеми, айстри, ромашки, жоржини, гербери, стокротки) та лікарських рослин (ромашка лікарська, пижмо, деревій, кульбаба, полин, череда,нагідки, ехінацея); є бур'яни (осот, кульбаба, будяк, лопух, пушняк тощо). Айстрові також і небезпечні чи то отруйні рослини.Найбільш відома амброзія точніше її пилок,який потрапляючи у дихальні шляхи людини спричиняє алергію. Айстрові поширені майже скрізь: у лісах, на полях, луках, у садах, горах, пустелях, тундрі, прісних водоймах. Деякі види цієї родини людина вирощує для вживання в їжу (наприклад, земляну грушу, або топінамбур, у якої їстівні підземні стеблові бульби), для вироблення олії (соняшник) чи виготовлення напоїв, що за смаком нагадують каву (цикорій). Ми вже згадували, що сучасну Україну важко уявити собі без соняшника . Але батьківщина цієї рослини - Центральна Америка. У нашій країні соняшник з'явився лише два сторіччя тому. До Європи цю красиву рослину, яку поетично називають «квіткою сонця», було завезено з Мексики у першій половині XVI сторіччя. Досі невідомо, чому цю рослину милозвучно назвали соняшником. Чи то через його величаве золотисто-яскраве суцвіття, від якого, мов від самого Сонця, неначе струменить тепло. Чи через те, що ця рослина наче слідкує за сонцем, підставляючи його променям свій кошик.
