Па́гін — однорічне, нерозгалужене стебло з прикріпленими до нього листками. Місце прикріплення листка на пагоні — вузол. Ділянку пагона між вузлами називають міжвузлям.
Будова
Пагін – надземний, вегетативний орган, що виник як пристосування до життя в повітряному середовищі суші, - у квіткових досягає високої досконалості. Головним пагоном дерева є стовбур − разом зі своїми бічними відгалуженнями (гілками і 1-2-річними бічними пагонами)[1].
Пагін складається з осі (стебло), листків, та бруньок (зачатки нових пагонів). Основну функцію вегетативного пагона — фотосинтез — здійснюють листки; стебла виконують механічну, провідну іноді запасаючу функцію. Головна риса пагона, що відрізняє його від кореня – наявність листків, отже наявність вузлів. Вузлом називають ділянку стебла, яка несе листок. У одних рослин (злакові) вузли різко позначені у вигляді потовщення на стеблі, у інших межа вузла – умовна. Ділянки стебла між вузлами називають міжвузлями. Звичайно на пагоні кілька, іноді багато вузлів і меживузлів, вони повторюються вздовж осі пагона. Міжвузля можуть бути довгими і тоді пагін називається – видовженим (ростовим), вкорочений пагін має коротке міжвузля. Плодові дерева й кущі утворюють обидва типи пагонів: вкорочені, на яких формуються квітки й плоди, видовжені – безплідні.
Уявний кут між стеблом і листком називається листковою пазухою. На верхівці стебла і в листкових пазухах знаходяться бруньки. Бруньки бувають верхівковими і бічними (пазушними). За рахунок верхівкової бруньки пагін росте у висоту, а за рахунок бічних — галузиться. Таким чином брунька це зачаток пагона.
Розрізняють бруньки за функціональним призначенням:
1.Вегетативні (ростові) з зачатками листків і стебла.
2.Генеративні (квіткові) з зачатками квіток або суцвіть.
Їх можна розрізнити за формою: ростові — видовжені з загостреною верхівкою, а квіткові округлі і більші.
Деякі пазушні бруньки можуть залишатись у стані спокою невизначено довго — це сплячі бруньки. Вони розвиваються і дають пагони при пошкоджені (обмерзанні) верхівкових бруньок, зламуванні стебла над ними.
Велике значення має формування додаткових бруньок, які закладаються на стеблах, листках, коренях і забезпечують активне вегетативне відновлення та вегетативне розмноження].
Які бувають видозміни пагона? Пагін, крім основних, може виконувати й додаткові функції, у зв'язку з чим і виникають його видозміни.
Кореневище пирію, бульби картоплі, вуса суниць, колючки глоду -все це видозміни пагона. Видозмінюватись можуть як надземні, так і підземні пагони (мал. 63, 64).
Видозмінами надземних пагонів є колючки, вусики, вуса та стеблові бульби (мал. 63). Колючки притаманні таким рослинам, як дика
груша, слива, терен, глід, обліпиха. Вони захищають рослину від поїдання тваринами.
У винограду, дині, огірка, гарбуза пагони видозмінюються на вусики. Ці виткі пагони, обкручуючись навколо різних опор, підтримують стебло в певному положенні. Усім добре відомі суниці. Ця рослина має дуже тонкі повзучі стебла з видовженими міжвузлями - вуса. Вони вкорінюються у вузлах і дають початок новим рослинам. Таким чином здійснюється вегетативне розмноження цих рослин.
Капуста-кольрабі має потовщене стебло, в якому запасаються поживні речовини (мал. 63, 1). Це - надземна стеблова бульба.
Прикладами видозмін підземних пагонів є кореневища, підземні стеблові бульби, цибулини та бульбоцибулини (мал. 64). Розвиваючись під землею, вони втрачають зелене забарвлення.
Як і надземні, підземні стеблові бульби - це також потовщена частина пагона, в якій відкладаються поживні речовини, зазвичай крохмаль. Підземні стеблові бульби утворюються у таких відомих вам рослин, як картопля чи земляна груша (топінамбур). Вони загалом нагадують бульбокорені, але, на відміну від них, стеблові бульби мають бруньки.
Розглянемо утворення бульби на прикладі картоплі. Спочатку із бруньки виростає тонкий довгий підземний пагін - столон. З часом його верхівка потовщується, накопичує крохмаль і до осені перетворюється на бульбу. Кожна бульба містить певну кількість зародкових бруньок - вічок. Частина цих бруньок проростає вже наступного року, а решта бруньок сплячі
Кореневище своїм зовнішнім виглядом дещо нагадує корінь, проте відрізняється від нього наявністю вузлів, міжвузлів, пазушних бруньок, видозмінених листків - лусок. До того ж кореневище позбавлене кореневих волосків та кореневого чохлика. Росте воно верхівкою, де розташована верхівкова брунька. Від вузлів кореневища утворюються додаткові корені, з його бруньок розвиваються надземні пагони (мал. 64, 2, 3). Кореневище може розташовуватись у ґрунті горизонтально (вороняче око, конвалія, пирій) чи вертикально (осот польовий, хвощ, чемериця).
Цибулина - підземний укорочений пагін (мал. 64, 4). Цибулини утворюються в часнику, цибулі городньої, лілій, тюльпанів, нарцисів тощо. Стеблову частину цибулини називають денцем. До нього прикріплюються численні безбарвні м'ясисті соковиті листки - луски. В них відкладаються поживні речовини. Зовнішні луски сухі, плівчасті і виконують захисну функцію. У пазухах соковитих лусок розташовані пазушні бруньки, а на верхівці денця є верхівкова брунька. Вона може розвиватися в надземний пагін. У пазухах лусок у деяких рослин (часник) із бруньок часто виникають дочірні
цибулини - так звані дітки. На нижній частині денця утворюються додаткові корені.
У деяких рослин, як-от у гладіолуса чи шафрану, видозмінений підземний пагін за будовою подібний і до стеблової бульби, і до цибулини, тому такі видозміни пагона називають бульбоцибулиною (мал. 64, 5). Луски у неї сухі, а запасні поживні речовини відкладаються у стебловій частині, тому вона і потовщується. Отже, наявність у бульбоцибулин зовнішніх сухих лусок надає їм подібності до цибулин, а потовщена стеблова частина - до бульб.
Яке значення видозмін пагона у житті рослин та людини? Видозміни пагонів мають велике значення для рослин, бо допомагають їм пристосуватися до певних умов зростання. Так, у видозмінених підземних пагонах трав'янистих рослин відкладаються запасні поживні речовини. Щорічно восени надземна частина рослин відмирає, а видозмінені підземні пагони переживають несприятливий зимовий період у ґрунті. Навесні наступного року накопичені запаси поживних речовин рослина використовує для розвитку надземної частини.
За допомогою вусів, кореневищ, підземних стеблових бульб або дочірніх цибулин рослини розмножуються вегетативно. Усім відомо, як ва^кко боротися з бур'янами, що утворюють кореневища (наприклад, з пирієм).
Важливу роль видозмінені пагони відіграють і в житті людини. Всім вам відомі бульби картоплі, кольрабі, топінамбура, цибулини часнику та цибулі городньої (мал. 65), які людина вживає в їжу. Із бульб картоплі добувають крохмаль та патоку.Видозмінені пагони використовують і в медицині. Так, з цибулин часнику та цибулі отримують вітаміни (органічні біологічно активні речовини, необхідні людині та іншим живим істотам у невеликих кількостях для забезпечення нормального обміну речовин). Застосовують їх і для запобігання та лікування різноманітних захворювань. З кореневищ валеріани та конвалії виготовляють лікарські препарати. Вони заспокійливо діють на нервову систему людини.
Стеблові бульби, цибулини, бульбоцибулини, кореневища, вуса використовують для вегетативного розмноження культурних рослин. Це дає змогу отримувати багато посадкового матеріалу (пригадайте, скільки бульб може утворювати одна рослина картоплі). Деякі рослини з довгими кореневищами використовують для закріплення пісків.
