Охорона рідкісних і зникаючих рослин. Найбільша небезпека збіднення генофонду рослин існує навколо великих міст, індустріальних осередків, вздовж шосейних доріг, у рекреаційних зонах. На Україні зараз під загрозою зникнення понад 150 видів рослин, основна частина яких поширена в Карпатах і Криму. У Закарпатті ппотягом останніх десятиліть зникла повністю горобина круглолиста, що була поширена на вулканічному горбогір'ї в околицях м. Мукачеве, марсилея чотирилиста в околицях м. Чоп та ін. На межі зникнення такі цінні для біологічної науки і народного господарства види, як ковила найкрасивіша, ясенець білий, півники німецькі, венерині черевички, водяний горіх, виноград лісовий, білотка альпійська, берека, тис ягідний та багато ін.
При практичній реалізації методів охорони рослин слід завжди виходити з ландшафтно-екологічних позицій, пам'ятаючи, що біологічні види найкраще пристосовані до тих екологічних ніш, де проходила їх еволюція. Це стосується передовсім видів, які збереглись у специфічних орографічних і кліматичних (арктоальпійські види), гідрологічних (болотні види), грунтово-літологічних (кальцефільні види) умовах.
Охорона рідкісних, унікальних і типових фітоценозів. Охорона рідкісних видів рослин може бути забезпечена лише тоді, коли охороняються фітоценози, компонентами, або едифікаторами яких вони є. Завдання охорони генофонду та фітоценофонду взаємозумовлені, оскільки охорона рідкісних видів є біоценотичною передумовою нормального функціонування рідкісних фітоценозів, а збереження останніх сприяє охороні зникаючих видів.
Група унікальних фітоценозів об'єднує угруповання, які цікаві для геоботанічної науки і практики лісового або сільського господарства тому, що відрізняються від зональних типових фітоценозів ценотичними позиціями компонентів, екологічною приуроченістю або іншими оз¬наками. Наприклад, охороні підлягає рідкісний фітоценоз дуба скельного, бука й ялиці в резерваті Кузій Лужанського лісництва Велико-Бичківського лісокомбінату, фітоценоз липи широколистої і бука — в урочищі Високий Камінь Жденевського лісництва Воловецького лісокомбінату, угруповання ясена, явора, ільма гірського на кам'янистих схилах у ряді гірських лісокомбінатів. Головні мотиви охорони таких фітоценозів — філоценогенетичний, господарський.
До групи типових фітоценозів належать ті, які репрезентують типологічну структуру певних формацій та інших таксономічних одиниць, і тому мають еталонне значення для лісового чи лучного господарства. До неї належать і цінні культурфітоценози з аборигенних, а також інтродукованих порід. Мотиви охорони цієї групи — типологічний, науково-дослідний, господарський. Типові фітоценози охороняють звичайно в масивах державного природно-заповідного фонду.
