Брунька рослини є зачатком пагона. У будові бруньки рослини розрізняють зародкове стебло, що має конус наростання, зародкові квіти або листя (залежно від виду бруньки). Рослини мають вегетативні бруньки, які складаються з листів, розташованих на зародковому стеблі, і генеративні бруньки, що несуть зачатки суцвіть чи квіток. Якщо генеративна брунька має одну квітку, її називають бутоном. У деяких рослин є також вегетативно-генеративні (змішані) бруньки, які одночасно мають зачатки листків і квіток. Зачатки листя формуються на конусі наростання знизу вгору. Внаслідок того, що вони ростуть нерівномірно, то підвертаються до верхівки, тим самим обумовлюючи появу темного і вологого замкнутого простору всередині бруньки. Так забезпечується захист внутрішньої частини бруньки від висихання і пошкоджень. Коли брунька розпускається, брунькові листя відсуваються від зародкового стебла і розпрямляються у зв'язку із зростанням міжвузлів стебла.Бруньки мають сіре, коричневе або буре забарвлення, а зовні у багатьох деревних рослин, особливо які ростуть в холодному кліматі, вони покриті щільними лусочками, які є видозміненими листками і захищають бруньки від пошкоджень і холоду. Луски бруньок часто виділяють смолисті речовини для кращого захисту, як наприклад, у тополі, берези. Називаються такі бруньки захищеними, або закритими. Якщо бруньки не мають лусочок, їх називають голими, або незахищеними. Додатковий захист від зневоднення і холоду забезпечує густий пушок, що покриває голі бруньки багатьох рослин зовні. У багаторічних трав'янистих рослин, наприклад, у конвалії, пирію, зимуючі бруньки розташовані на підземних пагонах або в нижній частині надземних біля самого грунту. Завдяки такому розташуванню, бруньки добре переносять перепади температур. У кактусів бруньки мають особливу будову і називаються ареоли, а брунькові луски таких бруньок перетворюються на голки, що виконують захисну функцію.За розташуванням на стеблі розрізняють верхівкові і бічні бруньки. Якщо утворення бруньки відбувається на кінці пагону, то з'являється верхівкова (термінальна) брунька, за рахунок якої здійснюється зростання пагону в довжину. Завдяки розвитку бічних бруньок, забезпечується формування системи пагонів і їх розгалуження. Бічні бруньки називаються пазушними, якщо вони розміщені в пазухах листків, і позапазушними (додатковими або придатковими), якщо вони закладаються в будь-якій іншій частині стебла, у тому числі на листках і коренях.В пазухах листків бруньки розміщені поодинці або групами. Розподіл пазушних бруньок на стеблі рослини відповідає розміщенню листя, тобто такі бруньки розміщуються супротивно, поперемінно, мутовчато, верхівково. Розташування бруньок в пазухах листків має важливе біологічне значення, оскільки, крім того, що криючий лист забезпечує захист бруньки від механічних пошкоджень, із зеленого листа до бруньки у великій кількості надходять живільні речовини.Придаткові бруньки не пов'язані ні з верхівками пагонів, ні з вузлами, в їх розташуванні не проявляється чіткої закономірності. Завдяки придатковим брунькам, забезпечується вегетативне розмноження. У цьому полягає їх біологічне значення. За допомогою додаткових бруньок здійснюється розмноження таких рослин, як осот, осика. Кореневі живці є пагонами, що розвиваються з придаткових бруньок на коренях. Додаткові бруньки на листках рослин розвиваються дуже рідко. Прикладом може служити кімнатна рослина каланхое (бріофіллюм), бруньки якого одразу відтворюють маленькі пагони з додатковими коренями.Назва «бруньки відновлення» відноситься до тих бруньок багаторічних рослин, які знаходяться протягом певного проміжку часу в спокої у зв'язку з несприятливими умовами зовнішнього середовища, а потім при настанні теплої вологої погоди утворюють пагони. Так, бруньки, які знаходяться взимку в стані спокою, іменують зимуючими, а якщо в даному кліматі немає зимового періоду, то спочиваючі. Деякі бруньки не мають періоду спокою. З них відразу з'являються нові пагони, що збільшують поверхню рослини.Після своєї появи деякі бруньки можуть залишатися нерозкритими протягом тривалого часу. Це сплячі бруньки. Вони характерні для більшості багаторічних трав, листяних дерев і чагарників. Сплячі бруньки не трансформуються в пагони протягом ряду років, іноді не перетворюються в пагони зовсім. Стимулюючим фактором для розвитку сплячих бруньок у більшості випадків служить загибель стовбура рослини. Так, при вирубуванні беріз із сплячих бруньок утворюється поросль навколо пнів. Велику роль сплячі бруньки відіграють у житті чагарників. При припиненні зростання основного стовбура чагарника пробуджуються сплячі бруньки, і починається їх розвиток, що призводить до утворення дочірніх стовбурів, розміри яких можуть перевищувати розміри материнського. Сама форма розвитку рослин у вигляді чагарників виникла, завдяки наявності сплячих бруньок.У рослин формується спадкоємність - з материнських бруньок, що з'являються на пагонах, утворюються дочірні бруньки. Після розпускання материнської бруньки і формування з неї пагона утворені на цьому пагоні дочірні бруньки самі пізніше перетворюються на материнські.
