Ренесанс в українській культурі був своєрідним i як історичний етап хронологічно не збігався з італійським або західноєвропейським Відродженням. Ренесанс почав торувати свій шлях в українських землях вже на початку XVI ст. Однак лише в другій половині XVI ст. та в перші роки XVII ст. прояви Ренесансу стали досить помітними. Причина такого відставання була насамперед пов'язана iз занепадом внаслідок монголо-татарської навали однієї з найрозвинутіших держав Середньовіччя – Київської Pyci. На українських землях 6ула на довгий час загальмована культурна еволюція. Були знищені головні культурні центри, втрачена культурна еліта.
Вплив містобудівної та архітектурної практики європейського Відродження позначився на українських землях вже на початку XVI ст. Кращі умови для цього були в західноукраїнських землях, де відбудовуються старі та закладаються нові міста, основою яких часто були магнатські фортеці, такі як Броди, Жовква, Бережани, Тернопіль та ін. Регулярне планування відповідно до ренесансних вимог характерне насамперед для Львова i Кам'янця-Подільського. У плані кожне місто мало вигляд прямокутника, поділеного на частини – місця проживання основних громад – руської, польської, вірменської. У центрі кожної частини – ринкова площа, вiд якої паралельно розходяться вулиці, у центрі міста – велика площа з ратушею. У Львові основні в’їзні брами сполучилися широкими магістралями, що було одним з найпрогресивніших прикладів у тогочасному європейському містобудуванні.
Практика планування львівського передмістя 6ула втілена у створенні центру в м. Жовква архітектором Павлом Щасливим, вихідцем з Італії. Незважаючи на всі перебудови й руйнування, i сьогодні окремі площі i вулиці Львова, Жовкви, Кам'янця, Бродів залишають неповторне враження від куточків Ренесансу.
Найкращі споруди замку – Кругла Башта, Луцька брама без перебільшення належать до визначних споруд Європи доби Відродження . Одночасно з острозьким перебудовується замок у Кам'янці-Подільському. Тут впроваджений новий тип фортифікації – бастіонна система, що включала в себе численні башти, бастіони, складні шлюзові споруди. Уci вони виконують не лише утилітарну, а й певну естетичну функцію.
На 70-90-ті роки XVI ст. припадав найбільший розквіт громадянського та культового будівництва в ренесансному стилі у Львові. Створюється ансамбль будинків на площі Ринок, перлиною якого вважається "Чорна кам'яниця" (1588-1589, архітектор П. Римлянин та їx.), Успенська церква (архітектори П. Римлянин, А. Прихильний),каплиця Трьох
У другій половині XVI ст. ренесансні впливи стають відчутними i в українському малярстві. У цей час основними його видами залишаються настінний розпис та іконопис, однак поряд з ними виникають нові жанри-портрет, історичний живопис, в іконах i фресках зростає інтерес художника до реалістичного зображення персонажів, показу побутових сцен, краєвиду. На жаль, кращі фрескові розписи того часу майже не збереглися. Водночас навіть у такому консервативному виді мистецтва, як іконопис ознаки Ренесансу очевидні.
Справжніми шедеврами українського мистецтва початку XVII ст., пронизаними ідеями Відродження, е три іконостаси: П'ятницької та Успенської церков у Львові та церкви Святого Духа в Рогатині. У створенні обох львівських іконостасів, ймовірно, брали участь видатні українські майстри Лаврентій Пухало i Федор Сенькович. Художники були активними членами братств. Л. Пухало мав дружні стосунки з першодрукарем Iваном Федоровим. Живописна досконалість, політична актуальність сцен цих іконостасів демонструють передові суспільні та естетичні позиції їх творців. Образи Icyca, апостолів, інших персонажів П'ятницького іконостаса надзвичайно реалістичні, окремі євангельські сцени відверто трактуються в дусі боротьби з католицизмом та уніатством. Пасійний ряд Успенського іконостаса (авторська робота Петрахновича) належить до найзріліших i найдовершеніших в українському мистецтві творів, що розкривають ренесансну красу, шляхетність людських почуттів i набувають високого громадського звучання.
