З культовою архітектурою був тісно пов'язаний монументально-декоративнийживопис, характерний для візантійських художніх шкіл. У Київській Русі візантій-ський живопис поширився у формі монументальних настінних розписів — мозаїк іфресок. Настінні мозаїки застосовувалися у спорудах Київської Русі з кінця X допочатку XII ст.[24] Технологія виготовлення різнокольорової смальти (особливо золо-тої) була дуже складною і дорогою, а саме мистецтво мозаїки вимагало великогоуміння. У Києві мозаїками були оздоблені інтер'єри князівських палаців і культовіспоруди часів Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Основним видом монументального мистецтва Київської Русі був фресковий живопис. Перші мозаїчні зображення та настінні фрескові розписи були виконані у Десятинній церкві міста Києва, але вони не збереглися. До найвизначніших пам'яток українського і світового монументально-декоратив-ного мистецтва належать мозаїки і фрески Софійського собору у Києві. Головнимзмістом художнього оздоблення інтер'єру цього храму є утвердження християнст-ва, а храмові настінні розписи стали «біблією для неписьменних», яку потрібно бу-ло читати у певному порядку. На фрескових панно три цикли зображень: євангель-ські, біблійні та житійні. На мозаїках зображені основні персонажі християнськоговіровчення. Мозаїчні оздоблення прикрашають головний вівтар і купол собору.Це — поясне зображення Христа-Пантократора (Вседержителя) з піднятою десни-цею, в апсиді центрального вівтаря зображена велична постать Богоматері-заступ-ниці Марії-Оранти. У народі Богоматір Софії Київської вважали заступницею Киє-ва і Русі і називали її «Нерушимою стіною», тобто заступницею і покровителькою.Марія-Оранта у народній свідомості злилася з язичницьким образом «Великої Бо-гині», що уособлювала силу землі. Становлення давньоруського іконопису припадає на II пол. XI — поч. XII ст.У Києво-Печерському патерику розповідається про перших руських іконописців —Григорія та Аліпія. Так, відомою в цей час була Печерська іконописна майстерня, уякій писав іконописець Аліпій, що пройшов школу візантійських майстрів. Розвивалося також гончарство, що процвітало у таких містах, як Білгород іВишгород. Високого рівня досягла обробка дерева, каменю, виготовлення цегли та вапна.Деревообробний промисел був особливо поширений у будівельній справі. Кам'янебудівництво сприяло появі цегельників, каменярів, вапнярів. Існували і такі ремесла, як кравецьке, обробка шкіри, виготовлення взуття, пря-діння, ткацтво та інші. Отже, давньоруське мистецтво є однією з найяскравіших сторінок історії худо-жньої культури доби Середньовіччя. Київська Русь відігравала значну роль у світо-вій історії, а її мистецтво за три століття досягло художніх вершин. Великий впливна мистецтво Київської Русі мали культури інших народів, особливо Візантії. Разомз тим у скарбницю світової культури багато нового і цінного внесли давньоруськімитці. Загалом культурний розвиток Київської Русі IX—XIII ст. знаходився на ви-сокому європейському рівні. На жаль, монголо-татарська навала перервала цей яс-кравий період вітчизняної історії. Але культура Київської Русі в усіх своїх формах іжанрах показала яскраву самобутність і заклала підвалини для подальшого розвит-ку культури України пізнього Середньовіччя.
