Символізм (гр. symbolon — знак, символ, ознака) — одна з течій раннього модернізму, в якій замість художнього образу, котрий відтворює певне явище, застосовується художній символ, що є знаком мінливого «життя душі» і пошуку «вічної Істини».
Термін запропонував французький поет Ж. Мореас у статті «Символізм» (1886). Домінуючою ознакою нової тенденції він вважав вияв «прихованої близькості до первісних ідей», підкреслюючи, що мистецтво прагне втілити ідею в чуттєву форму, перетворити первинні емоції на лінії, кольорові плями, звуки, яким надається символічного значення.
Символісти вважали, що сутність світу не можна пізнати за допомогою раціоналістичних засобів, бо вона доступна лише інтуїції і розкривається тільки на ірраціональній основі — через натяк, осяяння.
Ознаки символізму:
- поет — божество, творець загадкового світу символів та алегорій;
- пріоритет творчої інтуїції, що розглядалася як містичне прозріння;
- протиставлення реальності світу духовному, вічних ідей та символів;
- прагнення наблизитися до непізнаної таїни, Вічності, Сенсу всього сущого;
- у центрі твору — художній символ (знак прихованих процесів, що відбуваються в людській душі, відображення нелегких пошуків Істини);
- Краса — це Істина і форма Бога;
- сугестивність письма (натяки, навіювання смислів);
- складний метафоризм;
- метамова;
- музикальність;
- абстрактність образів;
- вишуканість, шляхетність лірики;
- намагання висловити невимовне.
Ідеї французьких символістів позначилися на творчості українських письменників: М. Вороного, Олександра Олеся, Д. Загула, Б. Лепкого, П. Тичини та ін.
Французькі символісти здійснили важливий крок у розвитку мистецтва, відкриваючи шлях до модернізму. їх поезія відзначається високим змістом і довершеністю естетичної форми.
