Реалізм (лат. realis - - речовий, дійсний) — напрям у літературі і мистецтві, який полягає у правдивому, об'єктивному і всебічному відображенні.
Грунтується на основі наслідування
Стендаль : Роман – це дзеркало, щп несуть по дорозіі в ньому відображається все і прекрасне небо і багно на узбіччі.
Ознаки напрямку:
Реалізм в літературі 19 століття можна відрізнити за чітким ознаками. Основним з них є художнє зображення дійсності в знайомих для обивателя образах, з якими він регулярно стикається в реальному житті. Реальність в творах розглядається в якості засобу пізнання людиною навколишнього світу і самого себе, а образ кожного літературного персонажа опрацьовується таким чином, щоб у ньому читач міг впізнати себе, родича, колегу або знайомого.
У романах і повістях реалістів мистецтво залишається життєстверджуючим, навіть якщо для сюжету характерний трагічний конфлікт. Ще однією ознакою даного жанру є прагнення літераторів розглядати навколишню дійсність в її розвитку, причому кожен письменник намагається виявити появу нових психологічних, суспільних і соціальних відносин.
Особливості даного літературної течії
Реалізм в літературі, що прийшов на зміну романтизму, володіє ознаками мистецтва, що шукає істину і знаходить її, прагнучого перетворити дійсність.
Літературні персонажі в творах письменників-реалістів здійснювали відкриття після довгих роздумів і мрій, після аналізу суб’єктивних світовідчувань. Ця особливість, яку можна виділити з авторського сприйняття часу, визначила відмінні ознаки реалістичної літератури початку ХХ століття від традиційної російської класики.
Першими звернулися до теорії реалізму Д. Дідро і Лессінг. Проблеми реалізму упродовж XIX ст. хвилювали О. Бальзака, Г. Флобера, І. Тургенева, Л. Толстого.
Реалізм в XIX сторіччі
Такі представники реалізму в літературі, як Бальзак і Стендаль, Теккерей і Діккенс, Жорді Санд і Віктор Гюго, у своїх творах найбільш яскраво розкривають тематику добра і зла, причому уникають абстрактних понять і показують реальне життя своїх сучасників. Дані літератори дають зрозуміти читачам, що зло полягає в способі життя буржуазного суспільства, капіталістичної дійсності, залежності людей від різних матеріальних цінностей.
Реалізм в літературі позбавлений гумору і сарказму, а образи персонажів вже не є ідеалом самого письменника та не втілюють його заповітні мрії. З творів XIX-го сторіччя практично зникає герой, в образі якого проглядаються представлення автора. Така ситуація особливо яскраво простежується у творах Гоголя і Чехова.
Однак найбільш виразно дане літературний напрям проявляється в роботах Толстого і Достоєвського, що описують світ таким, яким вони його бачать. Це виражалося і в образі персонажів зі своїми достоїнствами і слабкостями, описі душевних терзань літературних героїв, нагадування читачам про суворої дійсності, змінити яку одній людині неможливо.
