Драма – ( з давнгр.- дія) зображення людини в дії, у конфлікті, у розмові.
Переважно: монологи, діалоги, полілоги - переважає власне мова персонажів, а авторська мова є допоміжною, епізодичною.( ремарки, списки дійових осіб)
Час який зображується в драмі є також обмеженим. Ланцюг діалогів – створює ілюзію теперішнього часу.
Шиллер: « усі оповідальні форми переносять сучасне в минуле усі драматичні форми роблять минуле сучасним.»
Основа – конфлікт!!
Особливості драматичних творів:
- зображення людини через її вчинки, поведінку, висловлювання
- рушій дії – гострий конфлікт;
- відтворення подій як живого процесу, що протікає в даний момент
- діалогічний виклад художнього матеріалу4
- поділ тексту на дії, картини, яви;
- наявність ремарок;
- призначення твору для вистави на сцені;
- прозова форма (зрідка – віршова).
Драма як жанр.
Особливості:
- художнє відтворення подій повсякденного, громадського чи побутового життя (переважно сучасного письменникові);
- зображення людського горя й страждань без трагедійного загострення;
- викриття й засудження негативних соціальних і побутових явищ та недоліків у характері персонажів без комедійного загострення;
- закінчення твору благополучне або нещасливе для головного героя;
- діалогічний спосіб викладу художнього матеріалу;
- прозова форма (рідше – віршова);
- обсяг середній.
В античній та середньовічній літературах драми як жанру не було: життя пенівних класів зображувалося переважно у трагедіях, життя народу – у комедіях.
Комедія – драматичний твір, в якому висміюються якісь недоліки громадського чи побутового життя або негативні риси людського характеру. Утворах усіх родів комічними бувають ситуації, події, характери; у драмі, крім того, ще й конфлікт. Сатиричному викриттю піддіаться порочні риси характеру дійових осіб, які проявляються головним чином через дію та висловлювання, що властиве драматичниму твору. Позитивні герої комедії, як правило, зображуються у поважному, серйозному плані. Негативні персонажі завжди наділені окремими смішними (сатиричними чи гумористичними) рисами.
Особливості комедії:
- викриття та висміювання недоліків та пороків суспільного й побутового життя, а також негативних рис вдачі персонажів;
- зображення подій та характерів у комедійному (сатиричному або гумористичному) плані;
- відтворення суперечностей між старим, відмираючим і новим, прогресивним, що утверджується в житті;
- наявність комічного героя;
- діалогічний спосіб викладу художнього матеріалу;
- прозова форма (рідше – віршова), обсяг середній.
Драматичні твори поділяються на жанри за характером конфлікту. Трагічний, драматичний, комедійний конфлікти бувають і в епічних та ліричних творах, однак там вони не мають такої загостреності, як у драматичних творах, де ця ознака є визначальною. Драматичні твори завжди будуються на гострих конфліктах, що обумовлює напруженість і динамічність розвитку подій, а це є основною умовою сценічності п,єси.
Характер конфлікту вимагає відповідних собі подій, образів, взаємин між ними, тобто зумовлює певні ознаки жанру.
Драма-феєрія (фр. “фея, чарівниця”) – п,єса з казково-фантастичним сюжетом і персонажами (Леся Українка “Лісова пісня”)
Історична драма – відтворення важливих для народу історичних подій.
Трагедія.
Особливості трагедії:
- зображення глибоких трагічних суперечностей суспільного або побутового життя;
- побудова сюжету на гострому зіткненні протилежних соціальних устроїв, суспільних тенденцій, політичних поглядів або моральних переконань;
- динамічне розгортання подій, що викликає напруження всіх духовних сил конфліктуючих сторін;
- наявність трагедійного героя – людини великих пристрастей, сильної волі, високих поривань, героїчного складу характеру;
- трагічне завершення дії, сповнене високої патетики;
- діалогічний спосіб викладу художнього матеріалу;
- прозова форма (рідше – віршова);
- обсяг середній.
