Тонічна система – грнутується на суміжності наголосів у віршових рядках: у кожному рядку при різній к-сті складів, однакова к-сть наголосів, або черг склад з різною к-сті наголосів. Поділ віршованого рядка на стопи відсутній. Ритмічність досягається за рахунок сильного наголосу на окремих словах, ритмоутворювальних пауз і рим. Кількість наголосів визначає розмір віршорядка: він може бути двічі, тричі і т. д. наголошеним. Найчастіше спостерігаються рядки з трьома та чотирма наголосами. Ненаголошені та напівнаголошені слова виконують лише допоміжну й варіативну роль у витворенні тонічного розміру. А в пісенній, фольклорній тоніці додаються ще й суто музичні наголоси. Незважаючи на закоріненість української літературної тоніки у власний питомий ґрунт, теоретичне її осмислення ще недостатнє.
Крім того, існують ще тонічні вірші, побудовані на співгрі наголосів і півнаголосів (коли півнаголос має певне, закріплене місце в вірші), а також вірші, де кількість ненаголошених складів може коливатися лише в певних межах.