Анафора (Піднесення)- будується на повторюваних початках суміжних уривків мовлення(поетичних рядків).
Епіфора (гр. – винесення назад) - стилістична фігура, протилежна анафорі, яка утворюється повтором окремих слів або словосполучень на кінці суміжних мовних одиниць:
Епанафора (Композиційний стик)- стилістична фігура, в якій наступний уривок синтаксичної одиниці починається тим, чим закінчується попередній.
Градація (Підвищення)- ґрунтується на розташуванні слів або висловів за наростанням чи спаданням їхніх семантичних й емоційно – експресивних якостей.
Алюзія – (лат. allusio — натяк) — використання в мові широко вживаного вислову, що натякає на який-небудь загальновідомий історичний, міфологічний, літературний або побутовий факт.
Напр.: «Прокрустове ложе»,
Тавтологія – Повторення одного й того ж чи близького за змістом або звучанням слова: «рано – вранці новобранці», «думу думати», «сад – виноград».
.Оксюморон (дотепно-безглузде) – риторична фігура, яка є сполученням двох непоєднуваних понять, що мали б виключати одне одне.
Риторична фраза :
а. Риторичне запитання-стилістична фігура у формі запитання, яке не потребує відповіді. Уживається з метою привернути увагу до певного явища чи події й відзначається великою експресією.
б. Запитально-окличне речення - стилістична фігура, що передає почуття дуже сильного обурення, незгоду, заперечення.
в. Риторичне звертання - стилістична фігура, що виробляє в читача чи слухача певного ставлення до них.
Психологічний паралелізм - стилістична фігура: паралельне зображення двох (трьох) явищ із різних сфер життя. У народній творчості картини природи пов’язуються з душевними настроями людини. Створюється так званий психологічний паралелізм.
Полісиндетон (багатосполучниковість) – нагромадження сполучників або інших службових частин мови для логічного й емоційного виділення кожної складової частини висловлювання..Асиндетон(незв’язане)- стилістична фігура, що має будову багатокомпонентного складного безсполучникового речення.
Сонце заходить, гори чорніють, пташечка тихне, поле німіє(Т. Шевченко).
. Рефрен - композиційний прийом повторення групи слів, рядка або кількох віршованих рядків у строфах з метою наголошення на основній думці твору, його наскрізній Ідеї.
.Уособлення – Перенесення рис живої істоти на предмет чи явище ( вишня пишається білим цвітом; грім сердиться).
. Ампліфікація(збільшення)- стилістична фігура, в основі якої лежить нагромадження синонімічних або однотипних мовних одиниць, що сприяють висвітленню зображуваного явища чи поняття в усіх аспектах.
Обрив (замовчування)- стилістична фігура, що являє собою обірване речення (недомовлене висловлювання). Автор не закінчує думки, залишаючи читачеві можливість здогадатися, домислити, про що йдеться, або передає напружений психологічний стан мовця.
Повтор-стилістична фігура нагромадження однотипних мовних елементів (звуків, складів, словосполучень) у певній синтаксичній одиниці.
Антитеза (протиставлення) – стилістична фігура, в якій зіставляються антонімічні слова чи словосполучення з метою створення яскравого образу або чіткого виділення якоїсь важливої ознаки.