1. Мімезис(наслідування) природи
Теорія мімезису:споч в Греції наслідування назив відтворення людських рухів у танцях. Наслідування є сутністю і метою поезії.
Основа мімезису-життєподібність, але не тотожність.
Аристотель писав про 3 способи мімезису:
-«Автор то веде розповідь збоку, то стає в ній чимось іншим як Гомер»- епос-розповідь наче збоку
-«Автор весь час залишається сам собою і не змінюється»-лірика
-«Автор виводить усіх наслідуваних як дійових, ідеальних»дії, дійові особи-драма(озн-дія)
Арістотель виділяв засоби наслідування- це ритм, слово, гармонія або мелодія, метр або розмір.
Предмети наслідування- це люди, кращі ніж сучасники(трагедія) і гірші ніж сучасники(комедія).
2.Катарсіс-художньо-етична характеристика мистецтва вцілому і літератури зокрема.Вперше це поняття сформував Аристотель. Катарсис- очищення пристрастей через страх і співчуття.
Мета античної трагедії- катарсіс. У Д.Грецькій філософії катарсіс тлумачився як естетичне переживання, зумовленнням душі від тіла, віл пристрастей та насолод.
У суч філології катарсіс розуміється як особлива нерідко вища форма трагізму, коли втілення трагічного не пригнічує, а впливає на читача або глядача позитивно.
Катарсіс у драмат та етичному творі повяз з композицією, з напруженими колізіями.
У поезії(ліриці) катарсіс реаліз через напружену динаміку ліричного сюжету, через образні засоби. Анафора-єдинопочаток.
3.Умовність- центральний закон мистецтва…це і закон і, і озн літератури і літ .художнього образу.
Умовність і образність взаємопов’язані.Є 3 типи умовної образності:
-відвера образність(гротеск)- фантастика
- асоціативна образність(гіпербола, символ, алегорія)
4.Перетворення- умовне мистецтво. У мистецтві закони мімезису і перетворення взаємодоповнюють один одного: мистецтво, наслідуючи дійсність, перетворює її на нову худ. реальність.Фундатором укр. Теорії перетворення вваж. Лесь Курбас.
5.Очуження або одивнення
В основі цього закону лежить незвичайне, небуденне перетворення об’єктивної реальності у реальність художню.
ЛС-Д:очуження- цілеспрямоване увиразнення митцем худ. образу засобами незвичних осоціаційзадля оновлення світосприйняття.
Поняття «одивнення» ввів Б.В.Шкловський у 1914 р. у книзі «Воскресіння слова».Обгрунтування цього закону повяз з іменем Бертольда Брехта, який розглядав очуження як один з універсальних законів мистецтва слова.
