Залежно від характеру матеріалу, часу його зберігання та ступеня опо-середкованості «механізмів пам'ять поділяється на види
За змістом пам'ять може бути руховою, емоційною, образною і словесно-логічною. Є відомості, що саме в такому порядку складається онтогенез пам'яті
Рухова пам'ять — основа формування практичних навичок ходіння, письма, танцю, їзди на велосипеді, складових професійної діяльності. Без пам'яті на рухи людина не змогла б накопичувати досвід безпосередньої взаємодії зі світом і переходити до вищих форм його закріплення і відтворення. На руховій пам'яті ґрунтуються всі інші — складніші її види. Це заперечував французький філософ А. Бергсон (1859—1941) у праці «Матерія і пам'ять»: «Існують два глибоко відмінні різновиди пам'яті. Один з них, фіксований в організмі, становить не що інше, як сукупність раціонально побудованих механізмів, що забезпечують відповідний руховий відгук на різні можливі запити
Емоційна пам'ять надає можливість зберігати емоції та почуття. Завдяки предметності почуттів — віднесеності до ситуації, що їх викликала, змістом емоційної пам'яті є не самі по собі почуття, а емоційно забарвлені події, які відбувалися в минулому. Та й запам'ятовується насамперед те, що збуджує емоції. Саме тому фільм «Доля людини» (за однойменним оповіданням М. О. Шолохова) залишився в пам'яті переважної більшості глядачів у вигляді епізоду «зізнання» героя фільму Андрія Соколова бездомному хлопчикові Ванюші в тому, що він є його батьком. Цей вид пам'яті надає досвідові індивіда глибоко особистого характеру, робить його пам'ять унікальним явищем. Крім того, емоційній пам'яті притаманна міцність: глибоко пережиті, особливо неприємні, події важко забути. Опитування людей про перші спогади дитинства також показали, що найчастіше вони пов'язані зі страхом, нещасними випадками в родині, покаранням, образами, розлукою . пізнавальної задачі
Словесно-логічна — специфічно людська пам'ять на думки, висловлювання, закономірності та особливості побудови складного за змістом матеріалу. Це найвищий етап онтогенезу пам'яті, від якого великою мірою залежить успішність теоретичного освоєння індивідом дійсності. Словес-но-логічна пам'ять формується в процесі навчальної діяльності, в зв'язку з оволодінням поняттями. Вона реалізується не лише мнемічними, а й мислительними діями, що зближує її з мисленням. Характерно, що цей вид пам'яті, на відміну від інших, у осіб інтелектуальної праці з віком не зазнає інволюційних змін [29].
Залежно від часу зберігання матеріалу пам'ять поділяється на сенсорну, короткочасну і тривалу,
Сенсорна пам'ять характеризується дуже коротким (до 2 с) часом збереження матеріалу, який фіксується в периферичних частинах аналізаторів (на сітківці ока, у внутрішніх каналах вуха, в закінченнях шкірного, нюхового, смакового нервів). Вона має різні підвиди, помітну роль серед яких відіграє, зорова і слухова сенсорна пам'ять. Це миттєвий, безпосередній відбиток різної модальності, обсяг якого може бути більшим за обсяг короткочасної памяті [2; 31; 39; 50]. Є необхідна умова утримування інформації в сенсорній пам'яті: наявність настановлення на її появу. Коли досліджуваним протягом 50 мс показували кілька рядків літер, то вони змогли відтворити не більше 4—5 з них, та й то лише з одного рядка
Тривала пам'ять є головним сховищем людського досвіду. Вона забезпечує довгочасне (від годин до десятиліть) збереження матеріалу часто значного обсягу. Але, зберігаючись, він зазнає впливу процесів запам'ятовування, забування, відтворення. Нерідко це призводить до втрати форми матеріалу, натомість чіткіше виокремлюється структура його значень. Умовою адекватного збереження матеріалу є його використання індивідом під час розв'язування життєвих завдань тактичного і стратегічного характеру.
Організація матеріалу у тривалій пам'яті підпорядковується таким принципам, як «повторення без повторення», використання засобів, залежність запам'ятовування від місця матеріалу в структурі діяльності 69]).
Залежно від ступеня опосередкованості, пам'ять поділяється на мимовільну, перехідну (зовнішньо опосередковану), довільну і метапам'ять.
Мимовільна пам'ять є ранньою, генетично першою і нерозвиненою формою пам'яті. Спочатку вона складається в межах стосунків «дитина — дорослий», обслуговує процес оволодіння дитиною предметними діями і забезпечує закріплення відповідних операцій. На цій підставі пізніше виникають уявлення, відносно відособлені від дій. Лише на останньому етапі розвитку мимовільної пам'яті з'являється план уявлень, але він також обслуговує зовнішні дії, забезпечуючи порядок їх виконання дитиною. Цей етап також пов'язаний з ускладненням взаємин дитини з навколишніми в процесі спільної діяльності.
Перехідна (зовнішньо опосередкована) пам'ять характеризується використанням дитиною зовнішніх засобів для керування своїми уявленнями. Зовнішньо опосередкованими при цьому спочатку стають акти відтворення (бо вони раніше спонукаються дорослими), а пізніше — запам'ятовування. На перших етапах розвитку перехідної форми пам'яті функцію таких засобів виконує дитячий малюнок, згодом — усне, потім — письмове мовлення. Починаючи з першого класу школярі навчаються використовувати письмове мовлення для перебудови текстів, що даються для запам'ятовування. В свою чергу, це зумовлює перехід до мнемічних дій дитини з уявленнями.
Довільна пам'ять — сукупність мнемічних дій, що їх виконує дорослий за допомогою мнемічних операцій. Головними серед таких є: прилучення матеріалу до системи досвіду індивіда, пошук і визначення способу організації матеріалу для його наступного відтворення; використання одиниць відтворення на підставі встановлення просторово-часових зв'язків між елементами матеріалу. Продуктом довільної пам'яті стає складно організований мнемічний образ, який не стільки відображає минуле, скільки слугує підготовці до діяльності в майбутньому. Відтак, критерієм розвиненої довільної пам'яті є міра усвідомлюваності індивідом мети і смислу запам'ятовуваннями відтворення.
Металам'ять (від гр. ієш — після, за) — найвищий рівень онтогенезу пам'яті, який спостерігається в осіб інтелектуальної праці. Цьому виду пам'яті притаманні: симультанність запам*ятовування (збіг в часі запам'ятовування і сприймання), повнота, точність і лабільність мнемічного образу, готовність до вибіркового симультанного відтворення, висока організація мнемічних дій. Окрім того, метапам'ять щільно пов'язана з творчою уявою.
Отже, генетичний аналіз пам'яті характеризує її як психічне явище діяльнісної природи. Про це свідчить і аналіз процесів та закономірностей пам'яті.
